Зоряна Качур: під час війни важливо допомагати людям зберігати щасливі моменти
Стартувати з бізнесом під час війни? Розпочати взагалі «з нуля»? Чи це взагалі реально? Власниця найбільшої у Вінницькій області фотостудії «BLISS» довела, що це можливо. Хоча, звісно, не все так просто.
- Пані Зоряна, Ви багато років доводили оточуючим, що сучана жінка є тією силою, яка рухає гори. Ніжна та тендітна, але сильна та незламна. Це саме про Вас. Масштабувати бізне в умовах війни непросто. Але Вам це вдалося. Розкажіть про свій проєкт.
Так, саме під час війни у Вінниці з’явилась фотостудія «BLISS». Натепер це найбільша фотостудія у Вінницькій області ‒ 650 м2 простору з інтер’єрними локаціями. У нас 7 різних залів для проєктів різної тематики. І йдеться не лише про фото. У нас є можливість знімати кліпи. Маємо найбільшу П-подібну циклораму, яка дозволяє втілювати будь-які креативні ідеї. Наші зали настільки універсальні, що дозволяють проводити ділові бранчі, зустрічі, майстер-класи, сеанси йоги. «BLISS» став місцем, де чоловіки освідчуються коханим. Команда фотостудії залюбки допомагає організувати це. Ми радіємо, коли приймаємо в себе українських військових і їхніх рідних ‒ влаштовуємо весільні чи родинні фотосесії. Насправді під час війни сімейні цінності набули ще глибшого сенсу і багатьом людям хочеться зберегти свої особливі, щасливі моменти у світлинах, адже ніхто не знає, як життя обернеться завтра.
Наприкінці 2022 року стартував мій авторський соціально-патріотичний проєкт «Україна: народження майбутнього». Він знайомить з людьми, які творять новітню історію: військовими, волонтерами, митцями, лікарями, державних діячами, меценатами.
В особливому фокусі уваги ‒ українські Герої, сталеві і мужні воїни. Їхні розповіді вражають чесністю, реалістичністю і неймовірною силою духу. Створюючи живі інтерв’ю з воїнами, ми прагнемо донести аудиторії просту і важливу істину: країна майбутнього ‒ це країна, в якій піклуються про кожного, де є повага й увага до ветеранів війни, де їм допомагають і дякують, де люди з інвалідністю почуваються комфортно.
Чи важко було розпочинати бізнес під час війни? Насправді дуже нелегко. Підвищення податків, встановлення касових апаратів, збільшення фінансового навантаження на підприємців через зростання цін на енергоносії та комунальні платежі, зрештою ‒ подорожчання всього, починаючи від витратних матеріалів до обладнання. І, звісно, робота в умовах зимових блекаутів, повітряних тривог.
Однак, як би важко не було, ми продовжуємо працювати. За рахунок професійної команди, вдячних клієнтів, позитивних емоцій, які отримуємо в роботі, не зупиняємо процеси. І коли я бачу сльози щастя, сімейні фотосесії, де разом збираються кілька поколінь, коли бачу молодят, де один або одразу двоє у військовій формі, то знову і знову переконуюсь, що все роблю правильно. І це дійсно важливо.
- Які проєкти передували нинішньому бізнесу?
Я маю досвід створення та управління власною дитячою школою розвитку «Нащадок», яка чи не однією з перших запропонувала альтернативний погляд на навчання і виховання. Зокрема з особливою увагою до цілісного розвитку особистості. Ми розвивали в дітках фінансову грамотність, повагу до родинних цінностей, готували їх до дорослого життя.
Також у моєму житті був період політичної діяльності. Довгий час я опікувалась захистом прав жінок і займалась тренінговою діяльністю із гендерних питань. Власне, я сертифікована тренерка з гендерного мейнстримінгу. Активно займалася розвитком молодіжного руху в області.
- Хто Ви за освітою?
У мене вища юридична освіта. Після закінчення Інституту підготовки професійних суддів при НУ «Одеська юридична академія» працювала на посаді помічника судді.
- Про життєвий досвід. Які сходинки було нелегко долати?
Найскладніше в житті для мене було розпочинати все «з нуля» і позбутись нав’язливої думки «що скажуть люди?». Просто уявіть: двадцять років живеш в одній системі координат, в невеликому місті, спілкуєшся з одними і тими ж людьми, маєш сталу модель взаємодії зі світом. І потім в один момент мусиш змінити місце проживання, оточення, рід діяльності, ризикнути запустити життя з нового старту, в абсолютно не знайомій для себе сфері. До того ж, усе це відбувалось в період початку повномасштабної війни.
З одного боку, я розуміла, що нікому і нічого в минулому житті не винна, ні в кого і ні на що не маю брати дозволу. Я просто хочу реалізувати себе і бути щасливою. Але ось ця ментальна звичка озиратись на думки сторонніх людей дуже довгий час не давала мені почуватись вільною.
- Маєте кредо?
Якщо це стосується роботи, то мені імпонує вислів: «Не кажіть мені, чому вам щось не вдалося. Скажіть, що ви зробили, щоб це таки сталося». Не люблю, коли люди ускладнюють процеси ще до їхнього початку і шукають цьому виправдання.
Коли ж говорити про особисте, то найближче моєму внутрішньому світогляду відповідає кредо «Немає нічого неможливого». Я давно помітила, що коли з великим захватом і щиро думаю про щось, думаю так, що подих перехоплює, то рано чи пізно це приходить у моє життя. І не важливо: це подорож, послуга, проєкт чи знайомство з певною людиною. Можу сказати, що ті люди, які зараз є в моєму житті, ‒ це ті, з ким я насправді дуже хотіла спілкуватись і життя звело нас разом.
- Яку рису свого характеру вважаєте вагомою?
Це людяність. Ціную цю рису в інших і сама в собі також бережу. Я ніколи не засуджую інших, оскільки не знаю, яке життєвий шлях людина пройшла і які обставини на неї впливали. Можливо, хтось став заздрісним, бо ніколи не мав якісних речей і жив у бідності. Або ще щось. Скільки б мені в житті боляче не робили, я завжди намагаюсь знайти цьому пояснення. До всіх людей я ставлюсь з однаковою повагою і чемністю: чи то офіціант, чи двірник, чи людина з високими нагородами. Завжди і в кожному передовсім бачу саме людину.
- Що є Вашим внутрішнім двигуном?
Внутрішнім двигуном є страх не прожити життя на повну. Життя настільки швидкоплинне, що шкода витрачати час даремно. Людині насправді дається дуже нетривалий відрізок усвідомленої молодості: від 30 до 40 років. Цей період неповторний. Ти маєш добру фізичну форму, зовнішню вроду, можливості, виважені думки, внутрішню впевненість Ти уже чогось досягнув, але є здорові амбіції йти далі. Золотий час, щоб мріяти і втілювати. Наступний період буде іншим і те, що ти можеш зробити в 30 чи 35 років, може стати недоступним через десятиліття. Мій внутрішній двигун ‒ бажання насичено й усвідомлено прожити свій золотий час.
- Маєте мрію?
Я прозвучу неоригінально, але мрію про час, коли до нас прийде мир. Кожного разу, коли спілкуюсь з військовими, коли влаштовую фотозйомки чи інтерв’ю з воїнами, ловлю себе на думці про ціну нашого майбутнього миру. І мрію, щоб вона не була аж такою високою. Це нестерпно: розуміти, скільки вдів, сиріт та скалічених людей залишить по собі війна. Я мрію, що одного разу зранку прокинусь, а моя донька скаже мені на вушко: «Мама, все скінчилося – Україна перемогла!».
- Якщо б Ви мали можливість щось змінити в світі, то що саме зробили б у першу чергу?
Я би хотіла, щоб у світі не було агресії, насильства. Ані в сім’ях по відношенню до дітей чи жінок, ані в країнах, де хтось вивищується над іншими і вважає, що має право вирішувати долю інших. Мені б хотілось, щоб ресурсів на землі вистачало на всіх і зникла бідність. Бо ось ця одвічна гонитва за ресурсами зрештою і породжує війни.
https://www.instagram.com/bliss_photostudio/?igshid=NzZhOTFlYzFmZQ%3D%3D
https://www.facebook.com/profile.php?id=100005175480327