Юлія Сак. Творча та незламна

Заслужена артистка естрадного мистецтва України, актриса, поетеса, кінорежисер, художниця, режисер монтажу, засновниця онлайн телебачення «Зірка Фенікса ТБ», автор та ведуча програми «Божий дар».

Творчий шлях Юлії розпочався ще в дошкільному віці. Першу музичну композицію вона написала в п‘ять років, і це була поліфонія: «годинник». У 9 років стала лауреатом на конкурсі «Юних композиторів». У 12 років написала балет «Дівчинка з сірниками» на 45 хвилин. А далі танок, театр, вокал, поезія і багато Гран-прі на конкурсі вокалістів. Пізніше не одне Гран-прі на акторських і літературних конкурсах.  
Нагороджена 9 орденами, дипломом «Великі Українці» і “Золотою пектораллю” – головним Гран-прі України в номінації “Людина, яка зробила світ кращим”.
Лауреат багатьох літературних премій. Лауреат премії Григорія Сковороди у номінації “авторське кіно” за художній фільм “Світ ловив мене, але не спіймав”.
Входить до ТОП 100 успішних українців, до «Золотого фонду нації».
З 2015 року знімає авторські художні фільми. На сьогодні відзняла 8 повнометражних і короткометражних фільмів.
Входить до книги рекордів України. «Кінематограф»
Юлія Сак займається науковою діяльністю пов’язаною з феноменом геніальності. Видала книгу «Як розпізнати генія» (науково-дослідницьке видання), і п’ять збірок поезії.

Юлія, пам‘ятаєте свій перший виступ та емоції? Розкажіть про це.

Так, як актриса я вперше виступила у шкільній виставі «Снігова Королева», яку поставила моя мама- режисер Ольга Тичина – Яновська, де зіграла одразу три ролі: Снігову Королеву, стареньку Фею, і Фінку. Мені було тоді 10 років. Я не могла дочекатися прем’єри, рахувала дні. Перед виходом на сцену, майже не хвилювалася, і на сцені відчувала справжнє щастя! З дитинства для мене сцена – інший світ, диво, радість і любов!

Дитяча творчість та доросла мають один і той же творчий початок, але вимагають різних зусиль. Про дитяче та про доросле у порівнянні.

Я просто стала трошечки інакше дивитися на світ, а творчий підхід майже не змінився. Я і в дитинстві вимагала від себе високого рівня. А зараз, як і дитинка працюю з легкістю, не обтяжую себе рамками, не мудрую. Я працюю душею, і це головний мій критерій. Треба вміти слухати душу, вона знає більше, ніж розум. Був у мене етап, коли я хворіла манією досконалості, переробляла те що створювала по декілька разів, але потім зрозуміла що так можна з глузду з’їхати і повернулася до душевної гармонії.
 
Прокоментуйте ролі: Юлія актриса, Юлія поетеса, Юлія режисер.

Все я роблю із любов’ю, і це об’єднує мій творчий підхід. А ще, у всьому вимагаю від себе максимальної віддачі, повної гармонії, природності, відвертості. Я не можу брехати собі в житті, і тим паче в мистецтві. Понад усе люблю грати як актриса. А ще мені дуже сподобалося робити монтаж. Це теж окремий, дивовижний світ.
Звичайно, коли я граю на сцені, у мене більш емоційний підхід, ніж тоді, коли я пишу вірші, або режисую. Однак, навіть коли я займаюся інтелектуальною роботою, все переживаю через душу і мій акторський талант переважає.

Ви готуєте чергову стрічку до прем‘єри. Про що вона?

Повнометражний авторський художній фільм, який називається: «Україна – храм мого серця». Це наша дев’ята кінострічка. Ми знімаємо авторське кіно з 2015 року. У фільмі буде показане сьогодення, війна, яку ми зараз переживаємо для людей в тилу. Психологічна стрічка. Багато сцен відзнята за реальними подіями. Також є паралель між сучасністю і багатовіковою історією України. Зараз я монтую фільм, і планую у новому 2024 році зробити прем’єру у різних кінотеатрах Києва. Також планується показ фільму за кордоном.  
 
Ви записали багато інтерв‘ю для свого ютуб каналу. Коли він заснований та яка початкова місія була? Що змінилося під час війни?

Відкрила я канал «Зірка Фенікса ТБ» 15 квітня 2021 року, коли ми переживали локдауни. Я не можу бути без роботи, а працювати нормально на той час було неможливо. Тоді я вирішила створити такий канал, де можна розкривати талановитих людей у різних напрямках діяльності. На нашому каналі нічого не змінилося під час війни. Я записувала інтерв’ю з дуже відомими і зовсім не відомими, але талановитими людьми, і буду записувати. На сьогодні записано 90 програм із циклу «Божий Дар». Ще є моя програма для дітей, і називається вона «Вундеркінд клуб»

Що очікуєте від 2024 року?

Я думаю, що треба не очікувати, а молитися, багато працювати і не робити іншим поганого. Я вірю в бумеранг. І вірю в те, що хто багато працює, тим Бог допомагає. А стосовно віри,  то тільки з Богом в душі можна подолати найскладніші труднощі.
Казку, дива? Що дарує це свято?
В новорічну ніч що бажає дитя?
І на що так чекає та вірить завзято?
Вірить в світле майбутнє, казкове життя.
Та казки не приходять, дива оминають
І життя так жорстоко обламує нас.
Діточки і дорослі багато не знають.
Новий день відкриває життя без прикрас.
Відкриває і б’є нас у душу, у серце,
І серця, наче іграшки скляні дзвенять,
Скло від іграшок всюди. Розбилось люстерце.
Та птахи в небесах дивовижно летять.  
Новий рік це сузір’я зірок у домівках
Це тепло і турбота у наших серцях.
Це дарунки що сховані десь у ялинках
Формування любові у різних місцях.
Тільки свято завжди відмічається взимку,
Серед холоду, мороку радість живе.
Ніби свято, краса, та сіяння крізь димку
Наче сон, дивний сон. Сонце з ранку зійде?
Кожний день, кожний час відкриває кордони,
Розкриває для всіх, як добро так і зло.
Та життя запускає любов: не закони.
І годує, і живить святе джерело.
Новий рік: він для всіх, і для кожного різний.
І приходить також він у різні часи.
І буває сумним, та гірким, неймовірним.
Тільки світ, Божий світ – диво справжній краси.
Все буває в житті. Крах життя найстрашніший.
Та повірити треба у Божі дива.
І у вірі єднатися, бути міцнішим,
Щоб дитинка в душі панувала жива!
Що дитинка чекає у ніч новорічну?
Зорі, крила, зірки нас у казку ведуть.
Відкриває завісу душа потойбічну
Ті, хто люблять для щастя щілину знайдуть.