Світлана Мирвода. Танго любові
Світлана Мирвода з думками про любов та її роль у мистецтві співати
Люди завжди намагалися зрозуміти, що таке любов… Любов, кохання – це найглибші людські емоції, які іноді важко охарактеризувати. Це вдається зробити через мистецтво, коли на емоційному піднесенні людина створює музику, поезію, в яких відображені найтонші почуття. Краса таких натхненних творів передається іншим, об’єднуючи їх високими вібраціями та роблячи їх світлішими і добрішими.
У кожному музичному жанрі любов знаходить своє місце: у народних піснях, романсах, класичній музиці, поп, рок, джазі чи репі. Вона може звучати ніжно, палко або навіть трагічно залежно від контексту.
Тема любові є найпопулярнішою у пісенній творчості. Вона проявляється у різних формах: романтична любов-кохання, любов до батьківщини, рідних, природи, Бога. Досить часто саме через любов пісенні твори передають почуття щастя, суму, надії, відданості або втрати.
Спів – це потужний засіб вираження емоцій. Любов надає вокалістам натхнення та здатність заглибитись у свої потаємні почуття, щоб якомога відвертіше передати їх слухачам. Саме це робить виконання ще більш щирим та зворушливим. Пісня чи романс має трьох творців – це поет, композитор і виконавець. Тому для виконавця пісні дуже важливо донести істинність почуттів кожного з авторів даного культурного продукту. Я з великою шаною та благоговінням ставлюсь до поетичного слова. У моєму репертуарі тільки ті твори, які торкають мою душу і які можу інтерпретувати при виконання пісні з особливою ніжністю та пристрастю. Відомо, що закохана людина просто не уявляє життя без того, до кого відчуває романтичні почуття. Розуміння любовних переживань, трепет почуттів, натхнення дають мені наснагу виконувати романси і танго з усією душею, тому й подобаються ліричні мотиви у моїй творчості моїм друзям і шанувальникам. Задля передачі всіх відтінків почуттів використовую різноманітні методи у співі – динаміку, інтонацію, відповідний тембр і нюанси голосу, паузи, тощо.
Пісні про любов створюють сильний емоційний зв’язок між виконавцем і слухачами. Іноді вони асоціюють такі пісні зі своїм життєвим досвідом, що робить їх особливо привабливими та зворушливими.
Дуже часто на концертах до мене звертаються шанувальники зі словами: «Ви співали про мою історію з життя»… Це романси: «Солодка ніч» – про романтичні почуття та незабутні моменти, проведені разом, на слова Валентини Швежикайте і музику Леоніда Нечипорука;
«Я волю любила» – це про любов до свободи та незалежності, яка також має романтичний підтекст, слова і музика Світлани Бояркевич;
«Кохання віри не втрачає» – тут розповідається про силу кохання та віру в нього. Слова написала Лариса Петрова, а музику – Леонід Нечипорук.
Найулюбленішою для більшості слухачів у моїх концертах є композиція «Танго любові» на слова Тетяни Левицької і музику Олександра Чернеги.
Ця пісня про палке кохання, пристрасть та емоції, бурхливий потік почуттів… Жагуча мелодія додає пісні особливого шарму та романтики. У шаленій, експресивній ритміці танго змішані переживання і мотиви з усіх куточків світу – від брутальної відвертості портових таверн Аргентини й Уругваю до любовної туги колонізованої Африки. Доволі переконливо ця потужна енергія вплітається і в український мелос. Адже українська пісня також багата і на мелодії, і на ритміку.
Танго – «еротична досада», в якому з давніх давен закладено тугу чоловіків-іммігрантів, що почуваються самотніми на чужій землі й усім тілом тужать за справжнім коханням. Танго – чоловічий танець, у якому їм дозволено плакати і висловлювати всі накопичені емоції – відчай, пристрасть, любов, жагу. Зрештою, розповісти про найсокровенніше та рухами передати потаємні бажання… Проте, згодом, до танго долучається і жінка, яка завжди йде за рухами чоловіка – він головний!
Отакий пристрасний вихор я переживаю, виконуючи «Танго Любові». Тоді інстинктивно народжуються рухи тіла – воно добре пам’ятає колишні заняття танцями. І кожен виступ – це як новий поштовх до прочитання талановитих поетичних рядків із пластикою рухів під енергійну музику.
З великим натхненням співаю інші твори у ритмі танго, акомпонуючи собі на бандурі чи гітарі. Це «Квіти весни» (слова і музика Леопольда Ященка), «Гуцулка Ксеня» (слова і музика Ярослава Барнича) і старовинне українське танго «О, соловію».
У кожній пісні, вкотре вживаючись у роль, чуттєво реагую на мелодію і текст, щоб передати глядачам у залу прекрасні почуття любові і кохання. Адже мова любові є унікальною мовою, яку розуміють усі люди. Завдяки мистецтву співу вона знаходить шлях до сердець мільйонів людей, збагачуючи їхні емоційні та духовні світи.
Від безтямно закоханого…
Цілував тебе так, тільки я…
Ти сама мені потім казала.
– Ще і ще! – шепіт твій — я твоя,
Нічия більш, всім зраджу……й вокалу!
Зал все бачив, та чув це лиш я,
Чув твій шепіт, це ж треба — наснилось!..
– Ти поводиш себе як хлоп`я……
Й ніжно-ніжно сама притулилась……
І забились як дзвони серця,
Й опустив хтось кмітливий завісу…
А до тебе любов моя ця
П р о г о л о ш е н а! Інше ж – до біса!