ПАННА Вікторія. Пісенний скарб нації
Вікторію Чиж ми вперше почули на fashion-шоу. В процесі підготовки ми хвилювалися, що світло вимкнуть і потужності генератора не вистачить для музичного супроводу. Нашу тривогу розвіяла Вікторія. Вона підійшла зі словами: «Не хвилюйтесь! Я заспіваю без музики та без мікрофона.»…
Коли залунав її голос, всі затамували подих. Спів до мурах – такий чарівний, такий проникливий. Особисто я згадала під цей спів один зі своїх улюблених творів – «Консуелло» й неначе потрапила в часи загадкового минулого. Але переді мною стояла сучасна молода дівчина в сучасному українському вбранні й виконувала старовинну українську пісню, оздобивши її нотками сучасності та авторського «високого» стилю.
Вікторіє, Ваш спів та Ваш голос — це щось унікальне, неповторне, колоритне та самобутнє. Розкажіть коли і як цей дар було відкрито та почуто оточуючими.
З самого дитинства любила співати. Як тільки трапилась нагода, почала вчитися фольклорному народному співу в ансамблі «Любисток», де вперше почула народні пісні. Саме тоді й народилася любов мого життя – любов до української пісні. Ми співали, вивчали традиції, обряди.
Приймала участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, фестивалях. Виборювала перші місця в Україні та за її межами, багаторазово отримувала гран-прі. Вже тоді я розуміла, що хочу бути співачкою.
Багато талановитих людей обирають життєвий шлях, на який вказують та підштовхують обставини, а не природні здібності. Ви не стали йти всупереч та отримали фахову освіту за покликом серця та талантом від народження. Розкажіть про це.
Спів став моїм сенсом життя ще в шкільні роки. Конкурси та сцена окриляли, наповнювали енергією. Сумнівів та вагань не було. Я чітко розуміла, що це моє, що іншого шляху немає. Після закінчення школи поїхала в Київ та вступила до студії при НЗАУН хору імені Г. Г. Верьовки. А. Т. Авдієвський прийняв мене до складу хору й одразу ж давав співати соло.
Після закінчення навчання в студії, я успішно склала екзамени до КНУКіМ на кафедру диригентсько народно хорового мистецтва, де отримала вищу освіту – бакалавра народної художньої творчості. По кваліфікаційному іспиту отримала найвищий бал — 99/100. Далі був Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, по закінченню якого я стала магістром за спеціальністю музичне мистецтво. Паралельно почала працювати солісткою в Сумській обласній філармонії.
Перший альбом. Як він створювався? Які пісні увійшли?
Я підібрала пісні, які є одними з моїх найулюбленіших. Трохи додали сучасності в оранжуванні, але докорінно не змінювали темпоритм та народну техніку виконання. Бо саме техніка є колоритним культурним надбанням. Це ми маємо зберегти та передати наступним поколінням. Це історія. Це культурна спадщина.
Опанували ще якусь професію?
Ні. Навіть ніколи не думала про щось інше, окрім співу. З дитинства вже любила співати, а з роками зрозуміла, що народні пісні — це стовідсоткова моя любов. Тому своє життя присвячую пісням.
Хто Ваші вчителі та чи маєте своїх учнів?
Своїх вчителів я називаю “Музичні Мами”. Перша — одна з фахівців студії при НЗАУН хору імені Г. Г. Верьовки, мій викладач, одна з перших солісток хору
Кінах Катерина Трохимівна.
Вона перша навчила мене техніці народного співу. Потім я навчалась в КНУКіМ, де моїм викладачем була Шнуренко Тетяна Валентинівна, яка розширила можливості мого голосу.
Щодо учнів, наразі не маю вільного часу для занять, а раніше навчала, деякі мої, вже дорослі учні, вступили до університетів.
Як війна вплинула на творчість та чи вплинула?
Війна дуже вплинула на мене, в принципі, як і на кожного з нас. З 24-го лютого я не співала дуже довго. Навіть забула що це. З часом побачила, що артисти почали співати й співом підіймати дух українців. Тож і я почала відроджуватися та відроджувати співом. Пісні набули більш глибшого сенсу, стали емоційнішими. Саме тоді Я відчула, що настав час записати альбом з підбіркою народних пісень.
Що або хто є джерелом Вашої енергії?
Мама. Вона з самого дитинства підтримує мене в усьому — життєві моменти, на творчому шляху. Це людина, яка оберігає, надихає, дає силу та впевненість у собі.
Інше джерело — рідна ненька Україна, з коріння якої я беру енергію культурної спадщини, яку зберегла народна пісня. Народна пісня – це особлива енергія, бо вона як самородок, як скарб, добутий з надр землі.
Про що мрієте?
Мрію про мир та про розширення кордонів для української пісні. Щоб українською співали в усіх куточках світу.
https://www.instagram.com/panna_27_?igsh=MWZ5YmZ3cXF2Z2V5aA==