Ольга Блек. «Музика — це зцілення та чиста енергія»

За два роки вона пройшла шлях від мрії до великих сцен, а сьогодні її сети звучать у супроводі симфонічного оркестру. Для Olga Black електронна музика — це не просто ритм чи розвага, а спосіб передавати енергію, підтримувати людей і навіть зцілювати. Ми поговорили з артисткою про шлях у професію, натхнення, силу родини, життя під час війни та про те, чому справжня музика народжується насамперед із любові

Розкажіть, з чого все починалося? Що привело вас у діджеїнг, як давно ви за пультом і яким був ваш найперший крок на цьому шляху?
За пультом я насправді не так давно — лише два роки. Але музикою цікавилася все життя: постійно ходила на виступи світових діджеїв, мені завжди це було шалено цікаво. Та що й казати, у мене тато був музикантом, грав на барабанах у своїй групі, тож музика в нашій родині лунала завжди. Плюс я довго займалася танцями, з дитинства виступала на сценах і знала, що таке гастролі.
А потім я зустріла свого майбутнього чоловіка, який уже 15 років у шоу-бізнесі. Він побачив моє щире бажання і сказав: «Якщо хочеш — давай!» Він дуже сильно в мене повірив, направив і підтримав, за що я йому безмежно вдячна. Можна сказати, він досі допомагає мені розправляти крила в усіх починаннях.

З якими головними викликами ви зіткнулися на старті? Чи були люди, які в вас не вірили, намагалися ставити палиці в колеса або закривали перед вами двері? Як вам вдалося подолати ці бар’єри, і чи зіткнулися ви з неприйняттям як новачок?
Мені пощастило: на моєму шляху в 99% випадків трапляються чудові люди — друзі, близькі, які мене підтримують і вірять у мене. Якогось жорсткого опору чи неприйняття на старті я не відчула. Можливо, тому що я сама по собі людина, яка не звертає уваги на подібний негатив. Знаєте, як кажуть: «Собаки гавкають, караван іде».
До того ж мій чоловік став для мене справжньою стіною та захистом. Він спрацював як потужний фільтр, який просто не пропускав цей негатив до мене, даючи можливість спокійно розвиватися. Без такого захисту мені, як дуже чутливій людині, було б набагато складніше, адже будь-який хейт я все одно так чи інакше пропускаю крізь себе.

Ринок діджеїв сьогодні переповнений, і конкуренція величезна. Чи стикаєтеся ви з хейтом на свою адресу? І якщо говорити відверто про діджей-ком’юніті: чи існують у цій сфері справжня дружба та підтримка, чи це скоріше «спільнота хижаків», де тобі посміхаються в обличчя, а за спиною тихо ненавидять?
Хейт є у кожної медійної людини, це зворотний бік успіху. Особливо коли ти за два роки проходиш шлях до великих сцен і виступів із топовими артистами — звісно, хтось може заздрити. Але я щиро вірю в дружбу та добро.
У діджей-ком’юніті безумовно є дружба! У моєму оточенні дуже багато колег, з якими ми дружимо по-справжньому — родинами, ходимо одне до одного на весілля та дні народження. Ми спілкуємося як близькі люди, як одна велика родина.

За пультом ви випромінюєте абсолютну впевненість, драйв і сильну енергію. А яка Ольга Блек, коли музика затихає і ви залишаєтеся поза сценою?
На сцені я завжди віддаюся цілком і повністю, по-іншому просто не вмію. Або я виходжу і працюю на всі 100%, або не виходжу взагалі. Я не можу стояти з кам’яним обличчям і просто натискати кнопки. Через таку тотальну віддачу поза сценою я буваю спустошеною, у мене навіть траплялися сильні вигорання. Чоловік часто каже, що після виступів я часом навіть розмовляти ні з ким не хочу, і він мене в ці моменти просто не чіпає, дає прийти до тями. У житті поза сценою я буваю дуже тихою, емоційною та вразливою.

Переїзди, гастролі та колосальна віддача енергії — це зворотний бік професії, якого не бачить глядач. Який у вас режим дня, як ви справляєтеся з дефіцитом сна і що допомагає вам відновлювати сили та повертатися в гармонію після виступів?
З дефіцитом сну я стикаюся постійно, графік через гастролі дуже ламаний. Потяги, автобуси, нескінченні трансфери — це фізично важко. Ситуацію ускладнює і те, що у нас в Одесі майже щоночі нальоти, шахеди… Ти спиш дуже чутко, підсвідомість постійно вловлює кожен звук. До того ж, коли їдеш на гастролі, постійно моніториш новини та переживаєш за родину, яка залишилася вдома.
Відновлюватися мені допомагає насамперед моя родина — це моя фортеця. Обійняти після поїздки сина, маму, чоловіка — це головне. Друге — це природа. Я обожнюю обійматися з деревами! А коли ми в Одесі, найкращий відпочинок для мене — прийти на берег, слухати шум моря, дивитися в небо і повністю вимкнути телефон. Південна, одеська енергетика мене неймовірно заряджає, у нас усі люди дуже відкриті, щирі та сміливі.

Який саме жанр електронної музики особисто вам найближчий? Якщо взяти всі стилі, що ви граєте, який один жанр ви можете назвати своїм стовідсотковим відображенням?
Це однозначно Melodic Techno. Тут навіть розбирати нічого не треба: сама назва говорить за себе — це ідеальне поєднання глибокої мелодії, гармонії та потужного техно-драйву. Я в житті абсолютний естет, і цей жанр повністю відображає мій внутрішній стан.
До речі, як саунд-продюсерка, я сама пишу треки в цьому стилі. Мій перший трек називається «Kis Kis». А другий — «Summer», він поки ще не вийшов на платформи, але на недавньому виступі я грала його на біс. Люди постійно намагаються його шазамити, пишуть мені, чекають на офіційний реліз. Створення музики — це кропітка, довга праця. Буває, доведеш трек до ідеалу, а наступного дня прокидаєшся і розумієш: ні, треба переробити ось це і це. Над «Summer» ми з командою працювали близько пів року.

Що ви відчуваєте, коли стоїте за пультом, особливо перед великою кількістю людей? Чи є хвилювання або страх відповідальності, і яку головну емоцію або меседж ви прагнете подарувати людям у цей момент?
Перед виходом завжди є колосальний адреналін і трепет. Але коли я бачу публіку, я розчиняюся в ній. Для мене дуже важливо відчувати фідбек. Коли люди підходять після сету, дякують за музику, кажуть, що вони зцілилися на твоєму виступі — це мотивує робити ще краще. Ти розумієш, що ти на своєму місці. Електронна музика — це ж сучасна медитація, терапія. І я щаслива, що можу транслювати цю зцілювальну енергію та любов.

Виступи в рамках DJ Symphony Show із симфонічним оркестром — це величезна праця. Розкажіть, як технічно та ментально відбувається ця синхронізація? Як ви розумієте, хто і в який момент вступає, чи багато потрібно репетицій і як взагалі відбираються електронні треки, які зможуть гармонійно зазвучати в парі з класичними інструментами? Хто спочатку придумав цей концепт?
Ідея поєднати електроніку та оркестр сиділа у мене в голові ще до того, як я сама стала діджейкою. В Європі це розвинено, а мені завжди хотілося принести цей масштаб в Україну. Реалізували ми це, звісно, разом із чоловіком.
Це колосальна, найскладніша праця, на сцені з нами 14 осіб. Це не просто імпровізація — під кожен трек пишуться спеціальні ноти та складні аранжування. Далеко не кожен електронний трек може красиво прозвучати з оркестром, мы з чоловіком особисто відбираємо та відслуховуємо кожну композицію, проводимо купу репетицій і чеків у кожному місті.
Але головний секрет успіху нашого шоу — це наш диригент Володимир. Ми синхронізувалися з ним ментально з найпершої робочої зустрічі, одразу обнялися. На виступах нам достатньо одного погляду одне на одного, щоб зрозуміти, хто, як і в який момент вступає. Оркестр — це єдиний живий організм, і коли глядачі кажуть, що ми звучимо як одне ціле, для нас це найвища нагорода.

Бесіду вела Nikki W.