Олеся Сінчук
Членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки театральних діячів України, Національної ліги українських композиторів, Національної ліги естрадних діячів України. Композиторка, поетеса, піаністка, співачка, музикотерапевт, волонтерка.
У Вашій творчості гармонійно поєднуються музика, поезія, акторська діяльність. Розкажіть, з чого ви починали.
Я щаслива, що народилася у творчій родині, де часто звучало поетичне слово і співались пісні. Мій тато — поет, краєзнавець, громадський діяч Володимир Сінчук, а мама — філолог, відмінник народної освіти Галина Сінчук, вона має чудовий голос. З дитинства я обожнюю співати разом з родиною. Ми разом співали вдома або в лісі, куди часто ходили разом, обожнювали співати з бабусею. Так формувалося моє відчуття світу — щасливе і творче.
Коли я вступала до Житомирського музичного фахового коледжу ім. В. С. Косенка, батьки підтримали мене на всіх рівнях.
Я відчувала здавна, що в мені поєднуються музика, поезія і акторські здібності. Пам’ятаю, в дитинстві батьки мені ставили платівки з різними піснями і кожну я грала, мов актриса на сцені. А в дитячому садку музичний керівник це помічав і говорив на мене — артистка.
Вірші я почала писати в ранньому дитинстві. Мій перший вірш написала про маму, про мамині коси, схожі на сонце. А музику почала писати вже студенткою. Згодом я вступила до Українського державного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на музично-педагогічний факультет, почала активно брати участь у музичних конкурсах, це сприяло творчому розвитку.
Розкажіть про Ваші виступи в Україні та за кордоном.
Звичайно, я дуже рада, що мою творчість цінують в Україні і за кордоном. Обожнюю виступати в Києві. Багато моїх виступів відбулось у Київському будинку актора, будинку Вчених, Українському домі та багатьох музеях столиці.
Мої концерти схожі на моновистави, де поезія переплітається з піснями та інструментальною музикою. Як правило, я сама є режисером своїх концертів. У зимових виступах є багато колядок, пісень, поезій на цю тему. Весною імпровізую на теми веснянок.
У квітні 2022 року я написала пісню «Весна прийшла». Стан був у всіх важкий, напруга, невідомість. Вмить приходить відчуття, що потрібно написати щось, щоб люди розуміли, що прийде «весна Перемоги».
У далекому 2003 році я познайомилася з творчою громадою «Сонячні Барди». Ми почали разом гастролювати Україною та за її межами, часто бували в Криму. Звичайно, коли він був Українським. Севастополь — одне з міст, де я виступала неодноразово, також часто приїздила до Феодосії.
Останнім часом ми разом з чоловіком проводимо цікавий захід з назвою «Нитка Єдності». Мій чоловік Олег Земнухов — дизайнер взуття та біодизайнер. Він проводив заняття з прядіння, це переросло у проєкт, який об‘єднує людей. Цей проєкт дуже яскраво був представлений в Україні та Польщі.
Обожнюю виступати на Житомирщині — в Любарі та в Кириївці, де народилася моя бабуся, дідусь, мама. Земля предків. Мене запрошують на різні концерти, де ми збираємо кошти для Збройних Сил України.
Щодо виступів за кордоном — їх було багато. Часто я брала участь у творчих заходах Польщі, зокрема присвячених поетесі Марії Конопницькій, написала на її слова музику. Згодом за підтримки Польського консульства у Києві був виданий аудіоальбом — «Під блакиттю небес».
Також пишаюсь, що представляла Україну у 2010 році на Міжнародному етнічному фестивалі у Італії та у подібному проєкті у Чехії з назвою «Jeden stwol». З радістю згадую цікавий музичний волонтерський тур у Польщу та Німеччину у 2022 році. Також була яскрава подорож до Канади. Велика кількість міст, багато концертів, чудові люди, природа.
А нещодавно, я потрапила у місто своєї мрії. В мене з дитинства було прагнення «подихати одним повітрям з Моцартом». Склалося так, що українська громада Відня запросила мене з концертом. Мене дуже тепло приймали, за що я щиро вдячна.
Які Ваші задумки щодо поетичної творчості?
Вдячна долі — є багато реалізованих проєктів. Дві поетичні збірки та переклади моїх поезій польською мовою з презентацією у Вроцлаві.
Пишаюсь тим, що можу нести українське слово в Україні і за кордоном.
Окремо приділяю увагу віршам, написаним після 24.02.2022. Згадую, як приходили поетичні рядки у бомбосховищі в метро “Золоті Ворота”, у київській квартирі під час обстрілів, у домі батьків на Житомирщині та за кордоном.
Є цікава задумка з приводу прозової творчості — це пропозиція від Вроцлавського товариства культури. Зробити моновиставу на тему мого щоденника, який я вела з 24 лютого 2022 року.
З дитинства я обожнюю іспанську мову і є в планах перекласти мої вірші іспанською. Поїхати до Іспанії і зробити їх презентацію двома мовами.
Головна ціль — це через творчість нести людям любов, натхнення, світло та надію на краще майбутнє.
Дуже цікавий і актуальний напрям у психології та музиці — музикотерапія. Цікаво почути про Ваш досвід.
Відчувала з дитинства, що музика лікує душу. Згадую, як тоді мріяла, щоб під час моєї гри на сцені людські серця розквітали, як квіти. Пам‘ятаю, як в четвертому класі я йшла грати концерт і мама запитала: «Тобі не страшно?». Я відповіла: «Є лиш відчуття, що йду дарувати людям радість». Саме це бажання дарувати радість через музику переросло в одну з гілок моєї діяльності — музикотерапію. До неї звертаються за різних психологічних проблем. Наші пращури давно знали про тонкі енергії, це яскраво видно на трипільській кераміці. Спіраль — це енергія, яка є в кожному з нас. В Індії її називають кундаліні. Коли кундаліні пробуджується, то ми стаємо гармонійнішими. Велична Божественна сила обіймає та дає енергію. Я почала писати музику, відчуваючи цю тонку і натхненну енергію.
Які у Вас творчі плани?
В мене є задум зробити низку творчих вечорів у європейських містах. Також у планах видати альбом фортепіанної музики, частково він готовий. До нього увійшло багато імпровізацій на народні пісні і його назва «Варшава-Радість», бо написала його в будинку людей, які живуть поблизу станції «Варшава-Радість». У назві — символізм. Варшава принесла багато радості українцям, яким потрібна була допомога під час війни.
Також мрію про співпрацю зі своєю донечкою Зореславою Чавалюк, дуже творчою особистістю. Вона займається обробкою звуку та відео. А ще Зореслава закінчила спеціалізовану Київську музичну школу ім. Лисенка, фортепіанний відділ, часто брала участь у моїх концертах з класичними фортепіанними творами. Зараз бачу донечку у якості кліпмейкера, а також мрію про спільні фортепіанні концерти-імпровізації.
Розкажіть про свою волонтерську діяльність, благодійні акції, у яких берете участь.
Напевно, волонтерство у мене в крові, адже більшість моїх виступів проведені на громадських засадах. Дуже багато виступаю разом з друзями-митцями в госпіталях. З 2014 року я часто допомагала пораненим воїнам АТО, проводила концерти і збирала кошти для них. Тому коли почалось повномасштабне вторгнення, для мене було природним, що потрібно терміново допомагати Збройним Силам України. Моє перше місце волонтерства у 2022 — це праця у так званому кухонному батальйоні у Кириївці, куди ми з Києва приїхали в березні 2022 року, а потім мене запросили в Любарську волонтерську організацію, де я провела концерт. Побачила реакцію, натхненні обличчя. Згодом були онлайн-виступи для наших воїнів на передовій, тому що я не могла приїхати туди з роялем, та багато виступів у госпіталях, волонтерських організаціях. Потім так склалися обставини, що я була вимушена покинути Україну, і вже у Варшаві мені запропонували стати учасницею польсько-німецького музичного туру. Я погодилася, це було мені дуже цікаво. Приєдналися музиканти інших країн. Ми виступали в центрах біженців Польщі та Німеччини в багатьох містах. Стали краплинками могутнього волонтерського моря.
Потім моя подруга Магдалена Шаль із Вроцлава запросила мене попрацювати з українськими дітьми, які приїхали переважно зі східних регіонів. Всі ці діти до війни жили в українських дитячих будинках. Моя місія була спрямована на те, щоб соціалізувати дітей в польському середовищі. Ми вивчали українські та польські народні пісні, почали з дітьми висаджувати дерева, організовували різні ігри. Долучилась до волонтерства і моя донечка Зореслава — придумувала квести, іноді спонтанно. Діти сприймали її, як старшу сестричку. Скажу, що психологічно працювати дуже непросто, часто серце стискається від болю. Тому мотивація — це дати дітям якомога більше радості, щастя та любові.
Чи відкриті Ви до співпраці з людьми, які могли б Вас продюсувати?
Звичайно, якщо будуть цікаві пропозиції, то я з радістю розгляну всі варіанти можливої співпраці. Хотіла б, щоб це була людина з подібними поглядами на життя і з розумінням того, що я роблю.