Об’єднання двох великих націй через їхню спільну жертву: подорож Семюела Кука. (UKR VERSION)

У світі, позначеному конфліктами та розколами, є люди, які намагаються побудувати мости між суспільствами. Семюел Кук, американський підприємець і засновник Borderlands Foundation, є свідченням цього духу, будуючи міцні зв’язки між двома країнами, які він любить, – США та Україною.

В ексклюзивному інтерв’ю з Cosmo Lady Семюел ділиться своєю дивовижною подорожжю від далекого battefield (поля бою) армії Сполучених Штатів до життя в Україні під час війни. Його історія – це не лише особисті амбіції, а бачення України, яке пов’язує нашу майбутню історію цієї війни із співчуттям, яке нам знадобиться, щоб зцілювати наших героїв ще довгий час після того, як гармати замовкнуть. Приєднуйтесь до нас під час розмови про кардинально змінений життєвий шлях Самуеля: від його початку в Україні як засновника технологічного стартапу до його ключової ролі у формуванні розповіді про боротьбу України за свободу та стійкість перед обличчям лиха. З його слів ми отримуємо уявлення про його минулий досвід і місію, яка спонукає його змінювати життя героїв України.

Чому Ви, громадянин Сполучених Штатів Америки, приїхали жити в Україну під час повномасштабної війни?

Я переїхав до Києва влітку 2018 року, щоб заснувати техстартап під назвою SanityDesk. Влітку перед повномасштабним вторгненням я створив серію відео для просування нашого програмного забезпечення, пов’язуючи виклики, з якими стикаються власники малого бізнесу, із багатовіковою боротьбою України за свободу. Я черпав натхнення з ключових моментів української історії, таких як боротьба Тараса Шевченка за незалежність, трагедія Голодомору, спустошення Другої світової війни та продемонстрована стійкість під час Чорнобильської катастрофи. Ці відео вразили аудиторію, яка оцінила відданість нашої команди Україні та мою пристрасть до її історії.

Зв’язки, які ми створили з нашими замовниками, інвесторами та широким співтовариством, стали вирішальними, коли вибухнула повномасштабна війна у 2022 році. Коли ми допомагали нашій команді евакуюватися в безпечне місце, саме цей спільний зв’язок став нам підтримкою з усіх боків. Цей досвід нагадав мені, що мій вибір залишитися в Україні був не просто бізнесом — це була відданість народу і країні, які я полюбив.

Моє захоплення Україною та її історією почалося ще в 2008 році. Після завершення моєї другої місії в Іраку в якості офіцера кавалерії армії США, я поступив в аспірантуру Нью-Йоркського університету для вивчення історії Росії. Темою моєї магістерської роботи була Катерина Велика та завоювання Російською імперією Криму та Південної України наприкінці XVIII століття. Таке глибше розуміння історії регіону призвело до мого захоплення та любові до багатої культури та спадщини України та змусило мене, в першу чергу, переїхати сюди.

Коли я побачив, що повномасштабна війна неминуча, з міркувань безпеки я перевіз свою команду техстартапу на Західну Україну. Гроші, які ми зібрали від нашої спільноти на підтримку нашої команди, перевищили наші потреби, тому ми перетворили надлишкові кошти у неприбуткову організацію під назвою Borderlands Foundation. Після того, як я повіз мою наречену до Сполучених Штатів, щоб познайомити з моєю сім’єю та одружитися, ми знали, що повинні повернутися в Україну, щоб допомогти країні, яку ми називали своєю домівкою, і де ми хотіли створити свою сім’ю. Рішення залишитися в Україні в найскладніші для неї часи — це прийняття спільноти, яка показала мені стільки сили та незламності.

Чому Ви заснували Borderlands Foundation і яка її місія?

Як і для всіх в Україні, повномасштабне вторгнення змінило для мене все. За тиждень до війни зі своєю командою стартапів і своєю нареченою я виїхав за межі України до Польщі. Я хотів зробити все можливе, щоб розповісти світові про те, що відбувається. 25 лютого 2022 року у Facebook я брав інтерв’ю у друга, який вирішив залишитися в Києві, щоб воювати. Він був колишнім офіцером 93-ї бригади. Під час нашого інтерв’ю він поділився щирим листом, який написав своїй дружині. Емоції в його словах зворушили багатьох людей, які переглянули відео, і їхня реакція змусила мене зрозуміти, що я не можу просто стояти осторонь — я повинен був долучитися.

До вторгнення мій техстартап здавався найважливішою справою в моєму житті. Мене заряджала його місія та відповідальність. Але як тільки розпочалася війна, я втратив будь-який інтерес до його ведення. Через кілька днів після початку вторгнення я поговорив зі своїми інвесторами та правлінням, сказавши їм, що мушу відійти від справи, щоб зосередитися на країні, яку ми з дружиною називаємо домом. Тому я створив Borderlands Foundation. Назва «Borderlands» – прикордоння – відображає англійське слово для України, символізуючи її роль як пограниччя між Сходом і Заходом. Ми зосереджені на документуванні історії війни та фінансуванні досліджень і лікування ПТСР серед українських ветеранів. Потрібно розповідати історії про хоробрість і жертовність, а герої, які боролися за нашу свободу, заслуговують на підтримку, щоб подолати травму, яку вони пережили.

Розкажіть про свій фонд і про те, що вдалося зробити.

Місія Borderlands Foundation полягає в тому, щоб герої України ніколи не були забуті. Ми підтримуватимемо українських ветеранів, розповідаючи їхні історії та допомагаючи їм оговтатися від того, що залишилося в пам’яті, тобто ПТСР. Дозвольте мені поділитися історією Олени, однієї з жінок, якій ми мали честь допомогти. Її чоловік загинув у боях на сході України, але вона стала медиком на передовій, присвятивши своє життя порятунку інших. Вона завжди мріяла грати в гольф, вважаючи це способом зосередитися на чомусь, що надає їй сенс і мету. Borderlands Foundation допомагає їй здійснити цю мрію, фінансуючи її тренування та відправляючи її на наш перший щорічний американсько-український благодійний турнір з гольфу серед ветеранів у Вашингтоні, округ Колумбія.
На початку повномасштабної війни наш фонд почав із надання підтримки біженцям у Польщі, допомагаючи членам мого техстартапу, яких звільнив новий генеральний директор. Щоб допомогти нашій команді евакуюватися, ми зібрали 80 000 доларів, а це було більше, ніж потрібно. Це дало їм м’яку фінансову підтримку та шанс знайти нові можливості. У липні 2022 року ми з дружиною повернулися в Україну після відвідин родини та одруження в США. Ми відчули сильне бажання бути частиною України у ці складні часи.

З моменту нашого повернення я вирішив зосередитися на нашій місії. Історію битви за Київ я почав вивчати у місцевих вояків і зголосився проводити екскурсії для приїжджих VIP-персон. Я співпрацював із провідними військовими аналітиками, такими як Майкл Кофман, Роб Лі та Джон Спенсер, що поглибило моє розуміння значення битви. Я також викладав курс на факультеті журналістики Києво-Могилянського університету під назвою «Війна та оповідання в епоху цифрових технологій».

У січні 2023 року ми запустили Ukraine Civil Society Meetup у Києві, зараз у ньому понад 200 учасників. Одним із найуспішніших наших заходів став перший в Україні з початку війни турнір з гольфу, який відбувся 6 квітня в Гольф-клубі «Козин». Ця подія дозволила пораненим ветеранам тренуватися, грати та знаходити побратимів. Це продемонструвало силу спільноти та показало, як гольф може давати позитивні результати для ветеранів із ПТСР.

Зараз ми зосереджені на нашому першому щорічному американсько-українському благодійному турнірі з гольфу серед ветеранів у Вашингтоні, округ Колумбія, який відбудеться 7 червня. Ми запросили 10 поранених бійців для тижневого заходу, який включатиме тренування, конференції, спілкування та розповіді історій. Загалом через наших спонсорів ми допомагаємо 25 українським ветеранам, діючим військовослужбовцям та волонтерам громадянського суспільства вперше в житті потрапити до США. Генерал Петреус — наш почесний гість, і ми дуже раді, що він нас підтримує. Ми також перед турніром проведемо 2-денну конференцію, щоб налагодити зв’язки між оборонними та ветеранськими спільнотами США та України.

Команда, яка над цим працює, чудова. Я прийняв дуже правильне рішення, найнявши на посаду директора нашого фонду в Києві Дмитра Терпила, молодого та енергійного українського бізнесмена. Він заснував офіс у Києві та зібрав чудову команду амбасадорів — Алесію, Катерину та Анну — а також групу волонтерів і підрядників у Києві та США для організації та проведення турніру. Оскільки я не отримую зарплату від фонду, моя основна роль полягає в тому, щоб керувати стратегією, залучати потрібних людей і знаходити спонсорів високого рівня для фінансування наших операцій і програм. Borderlands Foundation все ще перебуває на початковій стадії, але я не можу не пишатися тим, чого ми уже досягли. Наша місія з підтримки українських ветеранів і вшанування героїв України набирає обертів, і ми прагнемо досягти тривалого результату.

Турнір з гольфу у Вашингтоні збирає кошти на лікування ПТСР для українських ветеранів війни. Чому це важливо для Вас?

Мій зв’язок із ПТСР глибоко особистий. Я був офіцером кавалерії армії США, воював і пережив дві бойові служби в Іраку. У ті роки я на власні очі бачив руйнівний вплив ПТСР на солдатів, моїх друзів. Це тиха рана, яка може залишатися ще довго після закінчення боїв, впливаючи на стосунки, роботу та самопочуття людини. Я також виявив, що після повернення з Іраку тривалий час сам страждав від ПТСР, і знадобилася революційна терапія, щоб допомогти мені пережити свій досвід і перетворити його на джерело сили. Коли я це подолав, я дав клятву використати власний досвід, щоб допомогти іншим знайти шлях до зцілення.

Українські бойові ветерани переживають одні з найнапруженіших бойових дій з часів Другої світової війни. Багато з них зосереджені на найближчих завданнях, але емоційний і психологічний вплив проявлятиметься через місяці та роки. Позитив у тому, що ПТСР можна лікувати і навіть призвести до так званого посттравматичного зростання — концепції, яка передбачає, що ми можемо вийти з травми з новою перспективою та новою метою.

Наш турнір з гольфу у Вашингтоні покликаний зібрати кошти на дослідження та лікування ПТСР серед українських ветеранів. Це надзвичайно важлива спроба не лише підтримати тих, хто вже бореться з цією хворобою, але й підготуватися до довгострокового впливу, який війна матиме на тих, хто служив. Як це сталося зі мною, багато хто не визнає або не захоче зіткнутися зі своїм власним ПТСР протягом кількох років.

Цей турнір — це більше, ніж просто збір коштів, це заява про підтримку тих, хто віддав так багато для України та західних цінностей, якими ми всі дорожимо.

Поважаючи генерала Девіда Петреуса як нашого почесного гостя, ми хочемо зосередитися на розбудові зв’язків між оборонними та ветеранськими спільнотами США та України. Це буде перший такий захід, але ми плануємо проводити його щороку задля солідарності між моїми двома країнами, надаючи платформу для ветеранів, щоб разом поділитися своїми історіями та досвідом.

Ви згадали про власний досвід ПТСР. Чи можете розповісти нам більше про те, як це вплинуло на Вас і як Ви це подолали?

Коли я повернувся з моїх двох бойових служб в Іраку, я не усвідомлював, що у мене ПТСР. Мені знадобився діагноз від терапевта у справах ветеранів (VA) через кілька років, щоб я про це дізнався. На той момент моє життя пішло вниз по спіралі — я був більш забудькуватим, недбалим і мав проблеми з концентрацією. Щоб впоратися з цим, я надміру пив, намагаючись уникнути емоцій і спогадів про бойові дії. Я також ризикував у бізнесі та житті під впливом почуття провини та безцільності.

Переломним моментом для мене став 2018 рік, коли я спробував керовану психоделічну терапію. Після двох сеансів я відчув, що звільнився від накопиченого роками стресу. Це був глибокий досвід, який змусив мене відчути себе краще і, відповідно, краще контролювати своє життя. Цей прорив змусив мене пообіцяти допомогти іншим знайти подібне полегшення.

ПТСР виникає з різних джерел. Є почуття провини того, хто вижив, — думати, чому ти вижив, а інші ні. Є моральна травма — боротися з реальністю відбирання людських життів, навіть якщо це виправдано. І є втрата відчуття мети, що може призвести до ризикованої поведінки та емоційного хвилювання. Мені досі дзвонять 140 солдатів, якими я командував в Іраку, які борються з цим. На жаль, двоє з них уже померли через боротьбу з ПТСР. Багато солдатів проходять через це, але часто це не визнають і не вирішують належним чином.

Психічне здоров’я – це те, чим я захоплююся, особливо після передчасної смерті мого молодшого брата через помилку з ліками для психічного здоров’я. Йому призначили два препарати, які не слід було приймати разом, і це коштувало йому життя. Американський підхід до психічного здоров’я, який часто значною мірою покладається на безперервне, тривале лікування, є помилковим. Хороші психіатри скажуть вам, що ліки слід використовувати обережно, як проміжний захід, щоб забезпечити інші методи лікування. Навіть якби Україна хотіла наслідувати американську модель, вона не може дозволити собі витрати на те, щоб кожного ветерана з ПТСР довгостроково лікувати.

Borderlands Foundation налаштований на підтримку українських ветеранів із ПТСР у спосіб, який не покладається лише на ліки. Наш прийдешній турнір з гольфу у Вашингтоні має за мету зібрати кошти на дослідження та лікування. Це важливо не лише для тих, хто вже бореться з ПТСР, але й для тих, хто може зіткнутися з ним у майбутньому. Ветерани не хочуть, щоб на них дивилися як на жертв; вони хочуть, щоб їх визнали героями, якими вони дійсно є. Фінансуючи лікування, ми допомагаємо їм відновити цілеспрямованість і продовжувати робити внесок у країну, за яку вони боролися.

Як Ви бачите лікування ветеранів України, які мають і будуть мати ПТСР після служби?

У Сполучених Штатах серед груп ветеранів зростає рух за фінансування досліджень і лікування ПТСР за допомогою психоделічної терапії. Це тому, що традиційні методи лікування не завжди були ефективними, а такі психоделіки, як МDМА, показують чудові результати в клінічних випробуваннях. Американське управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів визнало MDMA проривною терапією на основі цих випробувань, які свідчать про те, що ПТСР можна значно покращити за допомогою лише трьох сеансів під керівництвом кваліфікованого терапевта. Сила психоделіків полягає в їхній здатності відкривати розум і допомагати людям переживати травматичний досвід, щоб переосмислити його у посилюючих, а не виснажливих способах життя.

Україна має унікальну можливість скористатися цим новим підходом. Враховуючи гостру та нагальну потребу в ефективному лікуванні ПТСР у поєднанні з доброю волею груп ветеранів США, Україна може стати лідером у цій галузі. Якби Україна прийняла законодавство про легалізацію широкомасштабних клінічних випробувань для лікування ПТСР, це залучило б фінансування та експертизу із США, надаючи цінний ресурс для українських ветеранів. Цей підхід дає можливість швидкого прогресу в лікуванні ПТСР, на відміну від США, де процес FDA може бути повільним і бюрократичним.

Однак не всі ветерани можуть бути готові до психоделічної терапії або задоволені нею, тому Borderlands Foundation планує запропонувати різноманітні програми підтримки. Ми працюємо з колишніми військовими командирами та громадянським суспільством ветеранів в Україні, щоб визначити альтернативні програми, які можуть допомогти ветеранам знайти зцілення. Один із наших пілотних проєктів, «Реабілітація за допомогою гольфу», має на меті дати пораненим ветеранам цілеспрямований фізичний вид спорту, щоб вони могли займатися, допомагаючи відновити відчуття мети та власної гідності.

Ми також плануємо вивчити інші терапевтичні підходи для підтримки ветеранів із ПТСР, визнаючи, що шлях кожної людини унікальний. Головне – запропонувати кілька варіантів, щоб ветерани могли знайти те лікування, яке їм найкраще підходить. За допомогою психоделічної терапії, гри в гольф чи інших програм потрібно допомогти ветеранам пережити травму та заново побудувати своє життя.

6 квітня під Києвом Ваш фонд організував турнір з гольфу серед ветеранів. Чому Ви це зробили?

Коли я повернувся з Іраку, я боровся зі спогадами та емоціями, вживаючи алкоголь і відвідуючи вечірки, щоб заглушити біль. Згодом я взявся за триатлон та інші фізичні вправи, щоб з цим впоратися. Фізичні вправи стали потужним засобом керування моїм психічним здоров’ям. Це дало мені відчуття мети та хвилювання, яких я не міг знайти в іншому місці. Однак не всі поранені ветерани можуть брати участь у таких інтенсивних видах спорту, як триатлон. Під час минулорічного дослідження ми виявили невелику, але зростаючу спільноту українських ветеранів, які люблять гольф. Щоб підтримати цих ветеранів і дати їм позитивний вихід з ситуації, ми вирішили організувати під Києвом турнір з гольфу. Захід дозволив пораненим ветеранам грати, змагатися та розвивати товариські стосунки. Незважаючи на травми, ці ветерани були там, розмахували клюшками та чудово проводили час.

Наш турнір проходив у гольф-клубі «Козин», який чудово впорався з проведенням заходу. Також нас підтримали Асоціація гольфу України та «Ангели Азову», які привезли своїх ветеранів-гольфістів. Мене надихало те, що вплив, який гольф мав на життя цих ветеранів, давав їм відчуття спільності та цілеспрямованості. Ми організували цей турнір, щоб створити простір, де ветерани могли б спілкуватися, насолоджуватися спільною діяльністю та знаходити зцілення за допомогою спорту.

Як у Вас виникла ідея проведення американсько-українського благодійного турніру з гольфу серед ветеранів у Вашингтоні 7 червня разом із генералом Девідом Петреусом? Чи можуть українці ще долучитися до цього заходу?

Так, українці все ще можуть приєднатися, але вони повинні зареєструватися до 7 травня, щоб розпочати процес перевірки на безпеку для видачі віз. Учасники безпосередньо відповідають за отримання віз, але ми можемо надати лист-запрошення від нашого фонду, щоб допомогти з поданням заявки на візу. Захід проводиться на базі ВПС Ендрюс у Вашингтоні, на історичному полі для гольфу, де грав кожен президент США, за винятком одного, який грав лише на власних полях. На нашій гала-вечері з нагородженням буде зустріч з генералом Девідом Петреусом. Це буде перший щорічний захід, який об’єднає спільноти ветеранів США та України. Я вважаю, що дві найсильніші спільноти воїнів у вільному світі повинні об’єднатися, щоб поділитися досвідом і створити міцні зв’язки.

Коли я засновував Borderlands Foundation, я хотів створювати заходи, які б сприяли появі товариських стосунків, одночасно збираючи кошти на такі важливі проблеми, як лікування ПТСР для українських ветеранів. Організація турніру з гольфу у Вашингтоні здавалася природною. Благодійні заходи часто мають успіх, коли вони об’єднують людей для того, що їм подобається, як-от гольф. Генерал Девід Петреус, який був моїм командувачем в Іраку і яким я завжди захоплювався, погодився бути почесним гостем. Кожен учасник заходу отримає безкоштовний підписаний примірник його останньої книги.

Ветерани в Україні потребуватимуть значної підтримки від приватних організацій для фінансування свого лікування. Оборонна спільнота, як у Сполучених Штатах, так і в Україні, має відігравати значну роль у фінансуванні цих зусиль, оскільки ці ветерани доводять цінність своєї зброї на передовій. Наш головний спонсор – Національна асоціація ОПК України, яка збирає на захід дев’ять найкращих оборонних компаній України.

Цей благодійний турнір – це не просто збір коштів, це спосіб зміцнення зв’язків між американськими та українськими ветеранами та оборонними спільнотами. Це буде щорічний захід, і я сподіваюся, що він триватиме ще довго після того, як я піду, надаючи платформу для ветеранів, щоб ділитися своїми історіями, створювати зв’язки та збирати кошти для постійної підтримки.

Ваша місія полягає в тому, щоб розповідати історії героїв України, щоб історія їх ніколи не забувала. Чому історична складова така важлива для Вас і для місії фонду?

Я розумію силу національної історії об’єднувати та надихати країну. Моє виховання було поділено між двома місцями: першу половину дитинства я провів у Белфасті, Північна Ірландія, а потім переїхав до Сполучених Штатів у віці дев’яти років. Будучи наполовину англійцем і наполовину американцем, я виріс у двох культурах із багатими та довговічними історіями, які сформували їхні національні ідентичності. Я розумію силу національної історії об’єднувати та надихати країну. Моє виховання було поділено між двома місцями: першу половину дитинства я провів у Белфасті, Північна Ірландія, а потім переїхав до Сполучених Штатів у віці дев’яти років. Будучи наполовину англійцем і наполовину американцем, я виріс у двох культурах із багатими та довговічними історіями, які сформували їхні національні ідентичності.

Будучи третім з п’яти дітей, я знайшов власний спосіб прив’язатися до тата через його любов до історії. Він розповідав про лідерство Вінстона Черчилля під час Другої світової війни, що викликало мою пристрасть до історії на все життя. Коли я переїхав до Сполучених Штатів і зустрів американських ветеранів, я став одержимим вивченням американської історії часів громадянської війни та Другої світової війни. Досвід мого дитинства навчив мене, що історія нації є основою, на якій суспільство піднімається та підтримує свою велич. Я пишаюся тим, що дві мої батьківщини є найбільшими прихильниками України.

Ми живемо у світовому порядку, сформованому переможцями Другої світової війни вісімдесят років тому. Історія завжди захоплювала мене, оскільки вона відкриває закономірності та уроки, які можуть спрямувати нас до кращого майбутнього. Результат війни в Україні визначить майбутнє Європи та світу в цілому. Історія України – це її бренд на світовій арені. Я вірю, що про хоробрість і жертовність українців необхідно говорити вголос по всьому світу, щоб надихати майбутні покоління та підтримувати політичну єдність України. Ось чому я створив фонд — щоб задокументувати цей критичний момент в історії та підтримати ветеранів, які так багато віддали своїй країні.

Нещодавно я провів екскурсію до Ірпеня та Бучі для лідерів американського бізнесу, які відвідали Київський безпековий економічний форум від Cipher Brief. Наприкінці екскурсії місцева жителька поділилася особистим досвідом під час російської окупації Бучі. Її історія про втрату та стійкість зворушила всіх у групі. Після цього один із присутніх сказав мені, що планує незабаром продати свій бізнес і хоче привезти своїх друзів в Україну, щоб дізнатися про неї більше. Ця взаємодія ще раз підтвердила мою віру в силу оповідання історій та її здатність створювати зв’язки.

Як історик армії США в Європі та той, хто проводив екскурсії по полях боїв в Європі, я бачив, які відгуки ці історії викликають у людей. Після війни багато хто захоче відвідати Україну, щоб дізнатися про її історію та культуру. Наша мета – створювати тури, які оживлюють ці історії, об’єднуючи людей з усього світу для чудової подорожі Україною. Завдяки цим зусиллям ми прагнемо гарантувати, що страшна ціна цієї війни ніколи не буде забута.