Людмила Горбатюк «ЗОЛОТИЙ ЗРІЗ ОСОБИСТОСТІ»

Пані Людмило, розкажіть про останню поїздку закордон, її місію та результативність зроблених кроків.

Остання поїздка була в прекрасну країну Грузію, куди я була запрошена членом журі Міжнародного кінофестивалю туристичних фільмів. Разом зі мною були представники Хорватії, Іспанії, Молдови. Звісно, в подібних поїздках я, як кожна українка, шукаю моменти, щоб розповісти про свою державу, про те, що в нас йде повномасштабна війна, про наш біль. Ми знаємо, що на сьогодні існують якісь політичні непорозуміння між політичними верхами нашої країни і Грузії, але так як я все життя аполітична і є людиною культури, амбасадором миру, то завжди використовую можливості культурної дипломатії, показую хто я є і в одязі, і в спілкуванні. Це привертає увагу й викликає зацікавленість, виникають питання, на які я відповідаю, лобіюючи інтереси нашої держави.
Була нагода поспілкуватися з представниками їхнього муніципалітету – міністром культури й освіти та його заступником. Було багато цікавого в розмові. Насправді народ Грузії з нами, великі люди за нас. Тільки в одному Батумі є 15 000 наших родин, яких повністю всім забезпечені. Наші біженці мають безкоштовне житло, отримують освіту – як початкову, так і вищу. До речі і в Батумі, і в Тбілісі є українські школи, де працюють наші викладачі й навчаються наші діти, які змушені були покинути рідні домівки. Там надруковані українські підручники, діти отримують харчування, медичні послуги. Це все за рахунок грузинської сторони. Я понад два тижні намагалась отримати статистику, хто ж саме виїхав. Більшість людей – це Маріуполь, Запоріжжя, Бердянськ. Але є й не дуже втішна інформація. Є випадки, коли деякі біженці поводять себе грубо, зверхньо, невиважено. Ті, які приїхали на дорогих авто (Майбах, Ягуар, Порш, БМВ), які ніколи не спілкуються українською. Це для мене найболючіша тема. Таку ситуацію я бачила і в інших країнах – Америці, Іспанії, Польщі, Молдові, Хорватії, на превеликий жаль. Єдина країна, де я такого не побачила, – Японія.
Мета як попередніх, так і цієї поїздки була – продовжувати пояснювати світу, що війна не закінчилась, продовжувати просити світ бути з нами, стояти з нами, допомагати нам. Це найголовніше. Також з собою я привезла брошури, книжки з артпроєкту, який створений задля допомоги нашим військовим. Ініціатором проєкту «АртАмор» є Олександр Ковальчук, співзасновник БФ «Україна для героїв». Під час поїздки я спокійно й тактовно пояснювала все про реальну ситуацію в Україні.

Поговоримо про музику. Ви, як генпродюсер музичного каналу, що більш за все полюбляєте слухати?

Я згодна з висловом, що культура врятує світ. Дуже рада, що наші сучасні артисти зрозуміли цінність української пісні. Але, на жаль, не всі. Є такі, які з перших днів виїхали й позиціонують себе «аполітичними», але ж це для них поїздка в один кінець. Назад на буде вороття. Єдиним виправданням, як на мене, було б заробляння грошей для допомоги нашим військовим. Я знаю таких артистів, які не присідаючи працюють задля перемоги, працюють відкрито, не приховуючи гонорарів. На сьогоднішній день нашому артисту не так легко оформити документи на виїзд, якщо це чоловік (це купа паперів), знайти роботу, бо деякі сцени зайняті на рік і навіть більше. Репертуар сьогодні дуже змінився, що справді тішить. Найголовніша тема в піснях – це наші хлопці, це наша боротьба, це наша жага перемоги й настання миру. Це про захист нашого неба й наших незламних людей. Деяким артистам я б хотіла казати: «Дякую! Дякую! Дякую!». Мені подобається, що сьогодні артистом зміг стати звичайний хлопець або звичайна дівчина, а не той, хто заплатив за це гроші. Контент при цьому якісно змінився. Сьогодні артист – виходець з народу, представник народу. До речі, сьогодні багато артистів серед військових. Наші люди – найталановитіші були і є. Найголовніше – зрозуміти, з якого ти тіста, якого ти роду, що ти – українець! Ще приємно те, що в контенті наших музичних каналів з’явились старовинні пісні в сучасній обробці й в сучасному виконанні.

Як формується сучасний музичний контент?

2022 рік став спробою повністю відмежуватися від ворожої російської культури, зокрема музичної. У моменти розпачу українська музика допомагала об’єднати людей, надихала на боротьбу. Пісні отримали нових, невідомих раніше героїв – байрактар, собаку Патрона, «руський корабель». Українська музична індустрія трансформується на наших очах.
Російська агресія змінила ставлення українців до прослуховування музики. «Припини слухати музику країни-терориста» – такий заклик лунає з вуст свідомих українців. Для того, щоб отримати щось нове, нам потрібно відмовитися від старого. Для того, що отримати свободу, нам потрібно відмовитися від усього російського. Але, на жаль, не всі це розуміють.
Після початку повномасштабного вторгнення майже 86% опитаних українців повністю відмовилися від музики окупантів. Водночас 14 % так і не змогли очистити від неї свої плейлисти та, на жаль, не зовсім усвідомлюють складність та загрозу від споживання російського контенту.

Про культуру як одну зі складових виховання нації та духовності…

Культура під час війни є символом незламності, а після перемоги стане основою для відновлення. Культура – це простір, у якому ми боремося за справедливий мир. Тому я впевнена, що саме Патріотизм !!!! сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави, оскільки високий рівень патріотизму громадян забезпечить повноцінний гармонійний розвиток як особистості в державі, так і суспільства в цілому.

В чому сенс життя?

Питання сенсу життя під час війни для кожного українця зараз має не психологічний і навіть не філософський контекст. Воно про автентичність та національну ідентичність.
Сьогодні, на третьому році повномасштабної війни, кожен українець має вже достатньо досвіду, щоб визначитися, що для нього є благом і що справедливістю, власне, що для нього є сенсом життя. Війна підштовхує нас до пошуку сенсу близькістю смерті, безсиллям, безпорадністю, страхом, тривогою…
Християнство стверджує, що сенс життя у вірі в Бога і в тому, щоб знайти Царство Боже після смерті. Будда казав, що сенс життя в тім, щоб прожити його в гармонії, відкинувши суєтні бажання й ненависть. Мухаммед говорив, що життя довірене людям, щоб присвятити його розумінню Бога, і це людину веде до життя вічного.
Для мене сьогодні сенс життя – ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ! Щоб діти бачили мирне небо над своєю головою, щоб всі наші хлопці повернулися додому живими. «Мати добре серце у злому світі – ознака хоробрості, а не слабкості».

Унікальне поєднання бездоганної яскравої краси, тендітності та розуму. Успішна та результативна, продуктивна та цілеспрямована. Вміє користатися мудрістю та витримувати баланс у всьому, що робить.
Чудове відчуття моди, стилю. Відчуває внутрішній світ людей, з якими спіукується. Має властивості характеру: підтримувати тих, хто вартий підтримки, чути те, що звучить поміж слів, розуміти те, що важко висказати. Дієва та активна. Прекрасний приклад незламності для тих, хто у певний час психологічного болю погоджується здатися перед важкими обставинами, особливо зараз. Надихає, спонукає жити.
Характер змішаний. В основі чоловічі риси, але жіноча сила та мудрість. Акцент на інтелігентність, старанна й вправна дружина та мати. Приклад для багатьох жінок, які знаходять собі виправдання «нехваткою часу на себе», – Людмила все встигає, знаходить час і на себе, і на родину, і на роботу на керівній відповідальній посаді. Обожнює читати. Вміє аналізувати політичні кроки на рівні країн та наслідки багаторівневих складних світових ситуацій. Чудовий психолог, сильна підтримка для сильних (!).
Тонке відчуття гумору. Поважає тих, хто вчиться та розвивається попри все. Сприймає як рівних справжніх фахівців своєї справи. Захоплюється людьми з високими моральними якостями. Оточує себе цікавими та добрими подругами і головне – вміє дружити. Якщо вона ваш друг – ви найщасливіша людина! Вона ніколи не зрадить.