Лілія Задоянчук та її скляне королівство
Неначе кригою скуті чарівні сюжети. Казка під склом. Насправді – кольоровий кришталь, на погляд – королівська розкіш. Ці роботи незрівнянні та неперевершені.
Пані Ліліє, розкажіть про техніку. Де навчалися й скільки часу покладено на те, щоб досягти такого рівня досконалості у роботі зі склом?
Я створюю свої скляні картини за власною авторською технологією, за якою вироби виготовляються в печі за допомогою формування скла під дією високих температур. Коли скло набуває потрібної форми, лицьова сторона розписується 24-каратним золотом і виріб знову відправляється в піч для запікання. Потім розписується зі зворотного боку спеціальними фарбами для скла. І на завершення картина оздоблюється перлами чи кристалами Swarovski. Процес дуже трудомісткий, кропіткий і довгий, але дуже цікавий. До його закінчення художник сам не розуміє, який результат отримає, вогонь вносить свої корективи.
Склом я захопилася 12 років тому і моє знайомство з ним переросло в величезну любов і головну справу життя. Спочатку я співпрацювала з майстернею, що займалася виплавленням скла, але відчула, що можу створювати щось інше, з’явилося власне бачення мого скляного полотна. Потім декілька років шукала свій стиль, пробувала різні техніки, матеріали і методом експериментів досягла цікавих і оригінальних ефектів. Хоча цей пошук продовжується і досі. Насправді, я вважаю, що я тільки на самому початку свого шляху, досконалості не досягла, є куди рости і що пізнавати. Мабуть, це захопливий процес довжиною в життя.
Як народжуються сюжети?
Іноді нові ідеї виникають раптово, я відчуваю імпульс, натхнення і дуже важливо все залишити і почати працювати – тоді виходить чудова робота, яка дається легко і на одному диханні. Бажано не втратити цей момент, не відкладати на потім. Я зрозуміла, що ідеї даються зверху, вони не мої і вкрай важливо йти за ними одразу. Як часто я нехтувала цим, не розуміючи цінності, і так багато загубила. А часом сюжети беруться з мого спостереження навколишнього світу і захопленням ним, з моїх роздумів, аналізу, дослідження. Виникає бажання втілити і поділитися власним баченням прекрасного. Хочеться дарувати іншим ті чудові емоції, які сама відчуваю. І я це роблю через свої твори.
Скільки часу витрачаєте на створення однієї картини?
В ідеалі, від ескізу і до готової роботи, проходить близько місяця. Але буває так, що починаю працювати, і на якомусь етапі перестаю відчувати свою роботу, відкладаю її і повертаюсь через деякий час, іноді – через роки. І ці відносини з роботою такі цікаві і живі, як нові стосунки і нове кохання. Змінюється мій погляд на життя і в цю роботу я вже вкладаю новий зміст.
Яка робота найулюбленіша?
Є багато особливих для мене робіт, але найулюбленіша – “Гранати”. Ця картина не тільки моя власна фаворитка, але й моєї аудиторії. Гранат – це дуже потужний, красномовний і давній символ, який зустрічається в багатьох культурах і релігіях. Це символ вічного життя, плодючості, процвітання, кохання, сім’ї, єдності. Це сакральний образ земного і небесного буття. Тому не дивно, що цей образ відгукується багатьом, бо кожен знаходить в ньому свій сенс.
Кажуть, що у кожного митця є витвір, який він не продасть ні за які скарби світу. Маєте такий?
Є єдина картина, яку я не продаю, тому що вона знакова для мене. І це олійний живопис. Це робота, з якої почалась моя перемога над моїми страхами і невірою в себе. З неї почався мій новий етап усвідомлення себе самої в цьому світі, віри, мого призначення і нового погляду на Творця і його задуми.
Нещодавно Ви представили колекцію на закритому благодійному заході в Парижі. Які враження від цієї події? З якими емоціями повернулися в Україну?
Це був чудовий захід, організований президентом франко-української асоціації “Paris-Ukraine il de France” Соломією Бігун. Подія була спрямована на те, щоб нагадати європейській спільноті про війну в Україні, а також було проведено благодійний аукціон для збору коштів на підтримку українських дітей, які страждають рідкісними захворюваннями. Вечір був приголомшливий, все було організовано на найвищому рівні, естетика прослідковувалась в кожній деталі. По-перше, вишукано одягнені гості, які завітали з різних куточків світу, стали окрасою вечора. Неймовірно красива локація – старовинний палац в центрі Парижа Club de la Chasse et de la Nature, в якому мої картини виглядали дуже органічно і підкреслювали красу саду та інтер’єру. Яскраві емоції подарував гостям піаніст-віртуоз Євген Хмара. Чудовий фуршет і надзвичайно приємна атмосфера залишили незабутні враження від заходу. Я повернулася в Україну заряджена, сповнена енергії і натхнення і відразу розпочала роботу над новими проєктами.
Хто ваш вчитель, муза? Де джерело натхнення?
У моєму житті є важливі для мене люди, які в свій час вплинули на мене. Вони складені у скриньку моєї долі, як дорогоцінні перлини, і серед них є два моїх вчителя. Це художник Олександр Олександрович Назаренко – людина, яка привела мене в світ мистецтва, а його віра в мене завжди давала сил і наснаги творити. І Микола Миколайович Барда, Царство йому Небесне, великий професіонал саме у роботі зі склом, технолог, з яким ми створили багато проєктів і який по-батьківськи, лагідно спрямовував і допомагав в усіх моїх задумах. Ціную і вдячна кожному безмежно!
Найбільше я надихаюсь природою, бо вона божественно прекрасна і я знаходжу в ній безліч образів для своїх робіт. А також захоплююсь азіатським мистецтвом, орієнталізмом. Схід – екзотичний і загадковий, ні на що не схожий, з власною культурою, традиціями і способом життя. І це все торкає до сліз, вабить мене до пізнання і переосмислення їх філософії в моїй творчості.
Маєте учнів?
Учнів не маю. Знаю одне, що я точно відчую час, коли я маю передати комусь свої знання. Але був цікавий досвід проведення майстер-класів для жінок і матерів загиблих Героїв, який мені запропонувала провести благодійна організація “NOAH’S ARK”. Мені сподобалось, навчаючи, я сама відкрила для себе нові техніки живопису і отримала величезне задоволення від процесу, від того, що я змогла подарувати жінкам трошки позитивних емоцій. Вчити – це особливий вид задоволення.
Про що мрієте?
Мрію про мир і процвітання України, про змінення нашої свідомості як нації, про наше дорослішання і наш культурний розвиток. Все інше вдасться!