Лілія Олійник у проєкті Cosmo Lady «Бесіди ProУкраїнське»

Сьогодні наша гостя Лілія Олійник. Титулована красуня, бізнеследі та володарка чисельних нагород.

-Ваше життя було дуже активним в мирний час. Але сьогодення диктує інший ритм, який сповнений різноманітними викликами. Як Ви з ними справляєтеся?

-У кожного з нас життя змінилося після 24 лютого. Ніхто не очікував і не був підготовлений до цього і наша задача була не впасти у відчай. Було два варіанти: плакати або рухатися вперед. Ми вибрали другий варіант. Спочатку ми плакали, бо не знали як діяти, але коли у тебе є діти – мотиватор і стимул, а ти є прикладом для них, ти хочеш надалі, щоб твої діти знали як виходити з будь-якої ситуації, саме зараз показати їм приклад. Взявши себе в руки, я удала, що все добре і все, що ми робимо, найкраще. Ми пішли вперед створюючи нові напрямки в бізнесі. Мій бізнес взагалі не працював, шкільне життя у дітей було відсутнє. Це насправді була частинка нового життя.

-У Вас є бізнес, який в силу об’єктивних причин не працює, але Ви не впали у відчай і продовжуєте рухатися вперед: шукаєте нові проєкти, допомагаєте створювати жіночі клуби. То ж на чому фокусуєтеся зараз?

-Більша частина мого бізнесу не працює, але я вважаю, що не має ніяких обставин не рухатися вперед, навіть якщо це не на вашу користь. Я рухаюся маленькими кроками, намагаємося вести заняття для діточок офлайн, продовжуємо збиратися з прекрасними жінками та обговорювати наші подальші плани, підтримувати один одного в бізнесі, створюємо благодійні проєкти, які несуть мету згуртованості, підтримки. Ми збираємо кошти тим, хто до нас звертається – ЗСУ, сім’ї які залишилися без домівки, вимушені переселенці або тим, хто втратив когось із членів сім’ї. Вони потребують нашої підтримки, уваги. Сконцентрувала свою діяльність на дітках. З літа ми почали продовжувати майстер-класи, зустрічі діточок, в кого не повна родина, або змушені були переїхати, чи втратили батьків під час військових дій. Робимо свято, благодійні заходи, збираємо кошти та віддаємо цим сім’ям або нашим воїнам ЗСУ на якусь конкретну потребу, на яку надавали нам запит.

-Ви робите всі заходи без афішування на загал, оскільки вважаєте це своїм покликанням. Але вони заслуговують на увагу. Розкажіть нашим про останні заходи.

-Останній захід – це проект Жанни Тетьори «Хустка Перемоги». Я, як віце-президент клубу «Успішних Жінок», з радістю підтримала проект. 7 грудня відзначають міжнародний день української хустки і в рамках цієї дати ми хотіли показати красу, силу української жінки, і продовжити збір коштів для ЗСУ. Зробили фотовиставку в художній галереї «Митець» на площі Українських героїв. Плануємо зробити другу частину цього заходу. Запрошуємо всіх дівчат, жінок у кого є цікаві історії, пов’язані з українським вбранням, сімейними традиціями, долучитися до нього.
Робили проєкти для дітей, які вимушено покинули свої домівки: новорічні свята у Голосіївському районі, модульному містечку Васильківського району. Познайомилася з близнючками-сестричками, в яких на очах вбили їх матір. Коли ми робили це свято, ми зауважили, що дітки швидше, а ніж дорослі почали посміхатися, підспівувати артистам, танцювати. Це дуже важливо в наш час підтримувати їх, не дивлячись ні на що. Вони повинні відчувати турботу, любов і продовжувати радіти життю навіть сьогодні.
Є жіночі заходи, де ми збираємося, щоб показати нашу силу, що ми не впали в розпач, та віримо і робимо все для перемоги. Мета – підтримати один одного, бізнес, допомагати тим, у кого зараз не найкращий час.

-Ви зі своїми дітьми не виїхали з України, а лише тимчасово залишили межі рідного міста на деякий час, так?

-Так. Нашу територію бомбардували і нам пошкодили будинок. Ми вирішили тимчасово переїхати на Західну Україну, але душе швидко повернулися назад. Мені здавалося, що я в Києві зможу зробити більше, тому це вплинуло на рішення повертатися додому. Двоє старших синів залишилися в Києві, брали участь у розбиранні завалів, волонтерили.

-Як Ваші діти перенесли все це?

-Якщо батьки залишаються спокійними, гармонійними, не дивлячись на бомбардування, діти набагато спокійніше переносять подібні моменти. Під час тривоги, вибухів, дуже спокійно ідуть в захищене місце без паніки. Хоча декілька разів, коли моя дитина їхала в ліцей, який знаходиться в центр міста, над нею летіли ракети та сталися вибухи. Я помітила, що вона була сумна, не весела, і більше часу була з телефоном, а ніж в спілкуванні зі мною. Проте, коли підтримуєте, не впадаєте у відчай, не нагнітаєте цю ненависть, тоді і діти краще переносять. Все залежить від батьків. Так, це важкий період. Ми не можемо це зупинити, ніякими силами, але можемо сприйняти це достойно, навіть в такий важкий період. І це головне завдання батьків, поведінка яких – приклад нашим дітям. Можливо, наші діти зроблять висновки і не допустять подібних ситуацій в майбутньому. Я вірю в це

-Ваші плани довгострокові. Яким буде перший крок з настанням миру?

-Найбільше свого часу я приділяла дітям. Мій бізнес, який будується на дозвіллі, навчанні дітей, я планую розширити. Я помітила за останні три роки, що нашим дітям не вистачало знань. Звісно, вони отримували базові знання, але для творчої особистості цього не достатньо. Під час війни ми втратили багато часу, не приділяли дітям достатньо уваги, ми всі виживали. Тому я вважаю, розвиток дитини та її дозвілля, яке мало бути цікавим, обґрунтованим, допоможе розкрити її талант, розширити її світогляд – було, є і буде моєю справою надалі.

Ліля Олійник

https://www.facebook.com/lilia.oliynyk.96
https://instagram.com/lilia_oliynyk2611

Відеографія:

Dmitry Excalibur https://www.facebook.com/holidaytuse

Дякуємо магазину Вина Світу за гостинність!
https://www.facebook.com/wineworldcomua
https://instagram.com/wineworld_kyiv

Поділитись