Ірина Соколова «ЗОЛОТИЙ ЗРІЗ ОСОБИСТОСТІ»

Пані Ірино, Ви мали все, але 2014-й рік примусово переніс вас в інше життя, в якому довелось розпочинати все з самого початку. Поділіться секретом незламності.

Так, 2014-й рік – війна, окупація рашистами рідного міста Алчевська, що на Луганщині, внесли корективи у наше розмірене життя. Важко було повірити в страшну реальність… Прийшлось залишити трикімнатну квартиру, взяти деякі речі і всією родиною, включаючи пухнастого члена родини – кота, виїхати до Києва. І починати все спочатку… Пошук роботи, відсутність житла, друзів. Напевно, таким чином доля випробовує нас на міцність, загартовується характер, проявляються такі риси як непокора, снага, воля.

Нове місто, нова робота, нові друзі. Розкажіть про це нове життя.

Навіть ніколи не мріяла жити й працювати у столиці, але обставини, а може й сама доля, надали мені таку можливість. Гарний, величний, яскравий, квітучий, неосяжно великий Київ здавався спочатку недосяжним, але зустріч з прекрасними людьми, робота за спеціальністю, нове оточення, нові знайомства, нові враження і улюблена професія, якій я віддаюся сповна, родина, нові друзі, які

завжди поряд й готові підтримати в різних ситуаціях, дають наснагу і бажання жити, творити. За 10 років у Києві я прожила насичене різними подіями життя: зустрілася з неймовірно талановитими людьми, унікальними особистостями, здійснила багато подорожей рідною Україною і ще більше полюбила її.

Ви патріотка. Що для Вас є Батьківщина та яке майбутнє ми маємо вибудовувати?

Залишивши на Донбасі все матеріальне, я щаслива саме тут і зараз, бо живу в рідній Країні, біля мене моя родина, друзі й улюблена справа, без яких я не уявляю свого життя… Я звичайна людина, працюю завідувачкою ЕтноБібліотеки, роблю свою справу, як виявилося, таку необхідну для людей у воєнний час, займаюсь написанням статей, громадською діяльністю. Без підтримки сім’ї навряд чи це відбулося б.
Батьківщина для мене – це моя рідна земля, неймовірно працьовиті, сміливі, вольові, незламні, напрочуд великодушні, незалежні люди, чудові й розумні діти. За ними – розбудова щасливого, світлого майбутнього нашої Країни. Вірю, що вона стане процвітаючою, сучасною, справедливою, європейською Державою! Я впевнена, що так і буде!

Людина, яка попри втрату всього майна та роботи через війну зуміла не втратити себе. Рятувала кота, коли мала турбуватися про те, як вивозити й рятувати нажите матеріальне. Вона може збагатити моральними цінностями будь-кого.
Основи характеру: лагідність та доброта на фундаменті неймовірної сили волі (спадкова риса), що виникає раптово (навіть під час сильного стресу), та водночас жаги до перемог над собою (де в основі схильність до саморозвитку та долання виникаючих перешкод навіть через опанування новітніх й достатньо складних інноваційних технологій). Трималася й тримається у найжорсткіші часи – завжди намагаючись підтримувати інших (як сильніших за себе, так й слабких), стимулюючи найпотужніші характерні риси саме у них, зважаючи на те, що залишалася зовсім сама… без сторонньої допомоги щодо елементарних речей. Жінка, якою ми можемо й повинні пишатися, тому що вона не ставить себе попереду проблем інших. Займається справою, яку відверто любить. Й не зраджує ніколи тим, кого вважає близьким другом. Бо дружба – це «кити» її долі, на яких тримається віра й перевтілення чудес у життя. Не сидить без роботи, навіть якщо мала б таку історію життя, де це було б доречно. Постійно розвивається й безперервно спілкується з різними людьми (за віком, життєвою ситуацією, релігією, статком, досягненнями тощо). Дуже рішуча й цілеспрямована. Нескорена. Буде молода душею у будь-якому віці.
А якщо не склалося б з бібліотечною справою? То альтернативна схильність самореалізації – реабілітолог, журналіст, письменниця, педагог, терапевт, політичний (!) діяч, депутат, голова наглядових рад, голова комітетів. Обожнює загальноважливі справи, ніколи не поступається правилами й не підтримує тих, хто їх порушує.