Ірина Дробот. Одна історія з «Золотої скарбниці»
Ірина Дробот, директорка Музею театрального, музичного та кіномистецтва України є берегинею культурних надбань, про які з радістю ділиться з тими, хто цінує справжнє.
Серед новаторських звершень славетного Леся Курбаса та керованого ним Мистецького об’єднання “Березіль” – історичне рішення про створення театрального музею всеукраїнського значення, прийняте 30 січня 1923 року, і перші кроки у його здійсненні. Підвалини музею – унікальну колекцію, перші виставки – закладали такі знані діячі українського театру, як В. Василько, Л. Гаккебуш, О. Швачко, О. Сердюк, П. Масоха, Д. Демуцький та інші.
Визначальні етапи історії музею пов’язані з іменами таких видатних діячів науки і культури, як, зокрема, перший директор музею Петро Рулін – театрознавець-академік, перший директор Українського театрального музею (1920-1930-ті рр.) під егідою Всеукраїнської академії наук, П. Долина – березілець, актор, режисер театру і кіно, директор Державного музею театрального мистецтва УРСР (1947-1955 рр.).
Починання березільців набуло розвитку впродовж століття, завдячуючи праці вже інших діячів, і сформувалося в державний музейний заклад, нині знаний як Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, керівником якого я маю честь бути.
Сучасну назву музей одержав у 1965 р. за постановою Ради Міністрів УРСР. Відповідно його структура доповнилася відділами музики, кіно, згодом – українських народних музичних інструментів (1969 р.). До його складу на правах меморіальних відділів входили Будинок-музей М.В. Лисенка, Квартира-музей П. Саксаганського (тепер відділи Музею видатних діячів України). З початку 1980-х років відділом є Будинок-музей М.К. Заньковецької. А 2009 року філією Музею став Меморіальний музей-квартира композитора В. Косенка.
Важливим здобутком в історії музею стала побудова на початку 1980-х років стаціонарної експозиції (у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету), яка вперше узагальнила шляхи розвитку театру в Україні від джерел до середини ХХ ст. Керівник роботи – тодішній директор музею В. Козієнко, головний експозиціонер-науковець – заступник директора з наукової роботи А.М. Драк. Над її художнім оформленням працювала група художників з Полтавського відділення художнього фонду – головний проєктант і художник В.М. Батурин та інші художники. Науковий рівень, історична цінність експонатів, оригінальний художній задум зробили її популярною.
У 1989 р. створено нову експозицію у відреставрованому Будинку-музеї М. Заньковецької, яка узагальнює життєвий і творчий шлях, відтворює побут зірки української сцени кінця ХІХ–початку ХХ століття. Так само 2016 року зусиллями працівників музею створено й меморіальну експозицію музею-квартири В. Косенка. Обидва підрозділи МТМК України стали знаними й популярними культурно-мистецькими осередками столиці.
Сьогодні музейні колекції налічують понад 260 тис. різноманітних предметів і постійно поповнюються новими надходженнями, що дає можливість музею плідно здійснювати експозиційно-виставкову, науково-дослідницьку та культурно-просвітницьку роботу. До уваги відвідувачів оригінальні стаціонарні експозиції: “Людина, яка була театром. Лесь Курбас” (відображає життєвий і творчий шлях геніального українського митця світового значення), “Живії струни України” (з колекції українських народних музичних інструментів). За умов карантинних обмежень колектив працював над онлайн-доступністю колекції музею. Створено проєкт «Open Курбас: цифрова колекція». І в обставинах воєнного стану музей, убезпечивши найцінніші експонати, активно й ефективно продовжує свою діяльність. Так, зокрема, за підтримки УКФ здійснено унікальний проєкт щодо модернізації експозиції “Театральне мистецтво України” – “Креативна деконструкція”.
Впродовж воєнних 2022–2024 років знаний у світі Музей театрального, музичного та кіномистецтва України взяв участь у масштабних міжмузейних міжнародних проєктах, зокрема: «Швеція – Україна: перехрестя історії (тисяча років)» у Музеї шведської армії (Стокгольм, Швеція); «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-ті» (Бельведер (Відень, Австрія), Королівська академія мистецтв (Лондон, ВБ); «Футуромарення: Україна та Авангард» (FeliX Art & Eco Museum (Дрогенбос, Бельгія); «Ляльки: театр, гендер, політика» (Музей Георга Кольбе (Берлін, Німеччина).
2025 рік Музей розпочав знаменною і яскравою подією, присвяченою 101-й річниці від дня народження видатного вірменського й українського кінорежисера Сергія Параджанова: прийняв на зберігання одну з найпрестижніших нагород країни – відзнаку Президента України «Національна легенда України», присвоєну видатному кіномитцю. Під час заходу заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська вручила унікальну нагороду мені як директорці музею. Музей став платформою для спілкування митців, гості заходу мали можливість першими побачити виставку “Сергій Параджанов. Автентика свободи”. Висловлюю щиру подяку всім причетним до створення цієї виставки.
Значний, понад столітній, досвід і доробок Музею театрального, музичного та кіномистецтва України у справі зберігання, дослідження та популяризації здобутків національних мистецтв театру, музики та кіно є унікальним не тільки серед українських музеїв, а й у міжнародному вимірі. Я пишаюся, що і сьогодні, незважаючи на складні й загрозливі умови воєнного стану, заклад творчо й активно працює над новими проєктами, демонструючи та підтверджуючи збереженими раритетними пам’ятками самобутність і значущість української культури в європейському контексті.