Інна Станішевська в проєкті Cosmo Lady “Бесіди ProУкраїнське”
Бізнеследі, меценат та благодійниця
– Інна, у Вас дуже багато бізнес-проєктів. Деякі з них, на жаль, зараз на окупованих територіях. Ваш готель на Кінбурнській косі постраждав.
– Так. Зараз там все окуповано. Країна-агресор навела свій лад. Зруйновано майже 80% – і завод, де ми випускали мінеральну воду, і готель. Це те, що знаходиться в Миколаївській області. Також потрапила під окупацію та розграбована ферма в Херсонській області, знищено врожай на полях. Тричі було попадання снарядів. Знищено багато. Але ми не опускаємо руки. Ми працюємо. Започаткували ще один бізнес по виробництву твердопаливних котлів. Допомагаємо ЗСУ. З самого початку війни в мене тільки одне питання до друзів, співвітчизників: «Що ти зробив задля перемоги?». Мені дуже пощастило, що з близького кола друзів ніхто не виїхав. Всі розвивають бізнес, хоча багато хто постраждав, звісно, але ми розуміємо, що маємо відновлювати економіку.
– На самому початку вторгнення Ви допомагали гасити пожежі в заповіднику та врятували багатьох тварин. Там був заповідник неймовірної краси.
– Так. Нами врятована деяка територія. Але країна-агресор знищила приблизно 80%.
– Я пам‘ятаю того песика, якого Ви врятували. Зоогуманізм – це Ваша найболючіша тема.
– Так. Якщо наше суспільство байдуже ставиться до знущання з тварин, ми будемо мати в суспільстві насильство, садизм. Перед війною ми підписали меморандум з національною поліцією про співпрацю. Є статистика садизму серед підлітків. У 80% садизму підлітків над тваринами, вони виростають ґвалтівниками, насильниками.
– Тобто якщо відстежувати поведінку людини з дитинства, як вона піклується про тварин, то можна зрозуміти якою вона виросте та чи можна цю людину в майбутньому допускати до серйозних посад?
– Так. Це невіддільна складова в вихованні свідомого громадянина.
– А якою повинна бути політична свідомість людства, щоб не було війни?
– Ми вже давно живемо у не правильній парадигмі виховання та освіти. Насамперед родинного виховання. Придумувати нічого не потрібно. Все давно придумано. Я випадково потрапила в Уманський Краєзнавчий музей, де є інформація про видатних громадян як Крамаренки. Можна дослідити як вони виховували дітей – дійсно інтелігенція, дійсно еліта в правильному розумінні цього слова. Виховання лідерів, представників політичних еліт – це постійний і дуже не легкий процес. В нас немає таких закладів, де б виховували еліту. Ми бачимо до чого приводить не правильне виховання на прикладі країни-агресора.
– Тобто гасло часів Радянського Союзу «Кожна кухарка може керувати країною» – це коріння зла?
– Так. Еліта буває чотирьох видів – бізнес-еліта, професійна еліта, культурна еліта, політична еліта. Повинні бути в країні інституції, які виховують цю еліту.
– Що ми маємо змінити в системі освіти, щоб змінити систему державотворення?
– Насамперед потрібна на це політична воля. А перший осередок виховання особистості – це сім‘я. Родина — це те, на чому тримається країна. Це основа. Знаю, що в Києві були спроби декілька разів започаткувати школу еліт. Але для того, щоб такий заклад успішно функціонував, потрібні педагоги та вихователі, котрі розуміють як виховувати, як викладати, які знання дати дитині, які риси характеру вдосконалити. На жаль, ми маємо великий дефіцит викладачів.
– Система освіти Великобританії, коли діти знаходяться в навчальному закладі на пансіоні й тільки вихідні та канікули проводять з батьками. Чи правильно це?
– Це дуже правильно, тому що дитина повинна бути постійно під впливом вчителів. Не в усіх родинах розуміють як треба виховувати дитину. Саме для правильного виховання і потрібні такі інституції – елітарні школи, щоб виховувати дійсно справжніх лідерів, які піклуються про націю.
– Ви є дуже впливовою бізнеследі. Новий бізнес запустити під час війни та ще й такого масштабу…
– А в мене був інший шлях?
– Але ж багато хто втік, покинув Україну. Ви залишилися і сплачуєте податки.
– В мене така злість була. Бігти я нікуди не збиралася. Я розумію тих, хто виїхав з Ірпеня, Бучі.
– В Вас є ще один готель на Львівщині. Він також називається Пелікан.
– Так. На початку війни ми там приймали біженців, звісно безоплатно. Зараз ми приймаємо воїнів ЗСУ. Для них все безоплатно. Вони мої герої. В мене таке почуття з 24-го лютого, що я занурилась й не видихнула досі. Всередині мене натягнута струна. Мені постійно здається, що я мало допомагаю, що повинна ще щось зробити…
Ми всі добре розуміємо, що є ворог, є війна. В мене друзі вже одинадцяту автівку придбали для потреб ЗСУ за свої кошти. Я хочу жити в заможній країні й нікуди не збираюсь виїжджати. Хтось може побудувати заможну країну, а ми що гірші за когось?
Знову ж таки повертаємось до елітарної освіти. Коли країною будуть керувати правильно виховані лідери, не буде війн. Я так вважаю.
– Незабаром Ви з делегацією від України їдете на з‘їзд в ООН. Що очікуєте від поїздки?
– в нас дуже потужна мета. Ми їдемо в ООН представляти Україну і хочемо, по-перше, змін статуту ООН, по-друге, донести всьому світу правду про війну та продемонструвати нашу готовність до боротьби, закликати про допомогу.
Інна Станішевська
https://www.facebook.com/StanishevskaInna
Відеографія
Dmitry Excalibur
https://www.facebook.com/holidaytuse
Дякуємо магазину Вина Світу за гостинність!
https://www.facebook.com/wineworldcomua
https://instagram.com/wineworld_kyiv