Світлана Волик в проєкті Cosmo Lady “Бесіди ProУкраїнське”

В проєкті Cosmo Lady “Бесіди ProУкраїнське” ми спілкуємося про український бізнес, про українське виробництво, про українську культуру, про українські традиції, про українських патріотів. Все про українське

-Світлано, ми з тобою знайомі більше року. Але мене не полишає відчуття, що ми з тобою знайомі з самого дитинства.

–Інколи буває так, що познайомившся з кимось, почнеш спілкуватися і тобі не вистарчає дня, щоб наговоритися. Знаходиш багато спільних тем, спільних інтересів і можеш спілкуватися нескінченно. Знайомства в сьогоднішніх умовах війни демонструють людяність у відносинах, а в нашому випадку воно відразу переросло у щось більше. Познайомившись в грудні на твоєму заході, я відчула, що ми близькі, що ми свої!

-Дуже влучно ти зауважила, що ми свої. Ми завжди серцем і душею з Україною, і власне відчуття свого дуже добре відображено в стилі твого бренді «Своє». Я дивлюся на вишиванки і відчуваю, що вони вишиті з любов’ю до свого. А як прийшла ідея розпочати саме цей бізнес?

-Це було несподіване рішення. Я завжди підтримувала проєкти, які були пов’язанні з українськими традиціями і зокрема з вишиванками. В одному з проєктів, який проводила дівчинка зі Львова у Харкові десь в 2014-2015 роках, з метою допомоги хлопцям, які боронять нашу Україну, я одягнула вишиванку, якій більше ста років. І в цю мить зрозуміла, що це щось більше. Це моє рідне. Це своє!
Згодом я дізналася, що ця дівчинка зі Львова припинила виробництво вишиванок, і я спробувала його відновити. Таким чином розпочалася моя справа.
Кожного разу, коли я одягаю вишиванку на заходи, де всі в костюмах, я відчуваю гордість за все українську. Склався стереотип, що вишиванка – це святковий одяг, але для мене – це повсякденний одяг. Тому я намагаюся донести людям справжню цінність вишиванки та її універсальність в нашому житті.

-До речі, твоя колекція «Вишиванка війни» неймовірна. В ній ти обігруєш поняття на кшталт «байрактар», «бавовна». Це щось таке вибухове.
Ідеї створення вишиванок на сьогоднішній день – це кожен прожитий день, кожна мить. Навіть сьогодні, коли я спускалася в метро під вибухи снарядів, я дивилася на людей, дітей, які стоять (у мене по шкірі іде мороз). Я дивилася, і думала, як це відтворити в малюнку, ці сходи в метро з людьми і дітками.
Кожного дня, коли ти спілкуєшся бачиш такі ситуації, вони тебе надихають. Ти розумієш, прийде час і у вишиванки буде нова історія. Байрактари – це історія про допомогу, це те, що підтримує Україну, що оберігає нас. Наприклад, теми танків Leopard також можна відтворити у вишиванці. Я переконана, прийде час і ми будемо говорити про ці «леопарди», які були відображеними в тисячах жартівливих мемів.

–Бренд «Своє» – це не лише історія минулого, але і сучасного періоду, яка відображається в кожній вишиванці окремо. І ти чітко передаєш тренди не лише сьогодення, але і минулих поколінь. А у тебе були предки, які вишивали?

-Ні, для мене це загадка. Я запитувала матусю, родичів, але у відповідь чула, що нікого не було. А я відчуваю, що це не може бути. Це моє покликання. От зараз я сиджу у своїй вишиванці, солярний знак, логотип мого бренду, торкаючись до свого сонечка, воно моє, тепле. Коріння десь є, можливо моя матуся не знає цього, але я колись дізнаюся. Що була майстриня, або коріння, яке мене зв’язує з вишиванкою. Це більше ніж дизайнер, це якийсь дар, який відтворює малюнки в голові ти розумієш, що це колись було, але я не можу це роз’яснити.

-Ти вивчала історію нової вишиванки, яка тобі історія, чи візерунок найбільше запали в душу?

-Чомусь не всі квіти можуть бути в моїй експозиції малюнку на вишиванці. Нещодавно я переглядала фільм про квітку мак, де розповідалося, що це траурна квітка. Але багато майстринь її використовують на вишиванках. Я розумію, що є багато різних трактувань однієї і тієї ж квітки. Особисто я не використовую квітку мак для своїх вишиванок. Тож для мене має значення яку квітку вишивати на своїх виробах.
І для мене це важливо.

–Вишиванка – це якесь програмування так?

-Так.

–В моїх роботах є чорний колір. Для мене – це класика. Але не всі вишивають чорну вишиванку в силу свого трактування символізму цього кольору. Це спірне питання. Чорна вишиванка колись і сьогодні – це різні значення.

-Ти зараз працюєш над новою колекцією. Знаю, що вона буде ще більш вибуховою. А якій темі буде присвячена ця колекція?

–Тема моєї нової колекції – перемога. Але давайте про це поговоримо згодом!

Ти створюєш дивовижні вишиванки. Знаю, що є корпоративні замовники. Як цей напрямок розвивається?

–Сьогодення диктує потребу в подібних речах. Всі компанії є соціально відповідальні, а тому ще сильніше демонструють свою приналежність до нації, її культури всіма доступними методами. Не є винятком і вишиванка, яка якнайкраще передає поєднання історії України, її культурних досягнень і сучасних викликів.
До мене звертаються представники бізнесу з пропозицією бути амбасадором бренду і передавати цінність цього бренд через мої вишиванки. Просять мене бути уособленням їхньої реклами. Окрім того, мені часто пишуть майстрині, які слідкують за моєю творчістю та реалізацією інколи неможливих ідей у формі вишиванок. Мені приємно, що люди цікавляться моєю роботою.

-До речі, твоє виробництво знаходиться у зоні активних бойових дій. Знаю, що були влучання. Можеш про це розказати?

–Я не готова зараз говорити на цю тему, оскільки мені боляче згадувати ці події. Коли твої вишиванки пошкоджені……. Потрібно щоб пройшов час.

-Розумію…

–Але це життя. І ми мусимо мужньо сприймати всі виклики сьогодення. Ці проблеми, спричинені війною, отримують відображення в моїй творчості.

-З перших днів повномасштабного вторгнення ти допомагаєш нашим хлопцям у ЗСУ. Що ти відчуваєш, коли надаєш допомогу?

–Для мене це дуже емоційний процес. Коли ти даруєш вишиванку хлопцю, який захищає державу, мені дуже приємно чути слова, коли пишуть, що одягнуть вишиванку на Перемогу. Це сила. Вона тебе надихає ще більше. Окрім того, для мене це символічний знак, що цей хлопець буде неушкодженим і одягне цю вишиванку потім, коли війна закінчиться. Таким чином я розумієш, що це моє покликання допомагати і надихати їх на перемогу.

-Десь тиждень тому ми зустрічалися і я не могла відвести очей від вишиванки, на якій вишиті наші українські тризуби, слава ЗСУ на рукаві, це щось неймовірне, дуже сильно.

–Так, це дуже сильно, вона над потужна.

-Вона виглядає жіночною, але в неї така потужна енергетика!

–Коли я зайшла і сказала: «Слава Україні», ми всі відповіли жіночними голосами: «Героям Слава». Це знову наша потужна енергія, яка надихає нас, дає силу і ми як жінки, своєю силою, енергетикою підтримуємо чоловіків, які стоять на передовій.

-Ти жодного дня не покидала Україну і регіон, де ти перебуваєш, є одним із найнебезпечніших. Але ти вирішила залишатися і продовжувати свою справу. Це варте поваги. Розкажи про це.

–Чесно, це страшно.

-Твоє коріння тебе тримає, воно тебе не відпускає, ти не можеш поїхати?

–Не поїду. В лютому мені було значно страшніше і за дітей, і за сім’ю. Мені страшно і сьогодні, але за рік ми вже трошки адаптувалися до наших поточних умов. Але ми мусимо залишатися мужніми. Ми мусимо працювати. Мусимо підтримувати економіку держави. Це своє, рідне.
Своє – це мої ініціали Світлана Волик.
Він запатентований, отримала в грудні торговельну марку і логотип. Це все моє, рідненьке.
Виїжджати ми нікуди не будимо. Ти така сама, чи не так?

-Так. Я вважаю, що жіноча енергія, настільки потужна, що ми можемо творити дива. Хлопці наші в ЗСУ захищають нас від крилатих ракет, збивають їх, а ми своєю енергією захищаємо те рідне місто, в якому народилися і проживаємо.

–Сьогодні, коли роблять проєкти, до мене звертаються, щоб я дала вишиванку, для благодійного аукціону, куди б вони звернулися, до кого? А так є я, мене знають, про мене пишуть.

-Ти сплачуєш податки, наповнюєш бюджет!

–Так, я сплачую податки. Я даю заробити багатьом людям, які біля мене.

-Скільки зараз в тебе працює людей?

–Четверо дівчат. Ще є витрати на фотографа, відеографа, на рекламу, оренду сіті-лайтів, соціальні мережі…

-Купуючи в магазині продукти харчування, одяг, ми також наповнюємо бюджет. Ми забезпечуємо обіг грошей всередині країни. Дякую, що ти в Україні залишилася. Я пишаюся тобою і тим, що ти стала лауреатом від Cosmo Lady Awards 2021 в галузі виробництва одягу, як виробник. Що для тебе наша статуетка?

–Це як ковток повітря, який тебе надихає, щоб ти оправдовувала цю статуетку. Ще більше працювала, творила, і отримала в наступному році знову. Це як для спортсмена медаль золота, чи срібна не важливо яка, але він ходить тренується, не здається, навіть коли падає. Падає, піднімається і йде далі. Я як спортсмен. Я створила і зробила «Вишиванку війни» без світла, я пройшла якийсь етап, піднялася вище. Планка кожного разу вища.

-Якою ти бачиш Україну в майбутньому? Яка твоя Україна в твоїй уяві, мріях?

–Моя Україна – це заможна держава, до якої будуть приїжджати люди, щоб отримати громадянство України. Ми будемо закритою державою і будемо вибирати, кого запрошувати і хто має право залишитися. Україна – це квітуча, процвітаюча, сильна, мудра, успішна держава. У нас талановиті люди з почуттям гумору. Я вражена нашими військовими, які мають сили посміхатися та жартувати в соціальних мережах, коли стріляють. Під час війни з’явилося багато нових українських пісень, співаків. Нам є чим пишатися нашою родючою землею, горами, лісами, морем. У нас все є. У мене відкривається нове дихання, я аж загорілася.

Світлана Волик
https://instagram.com/the_svoe
https://instagram.com/voliksveta7777
https://www.facebook.com/volik.sveta